Тетяна Вікторівна залишилася без житла. На розмін квартири її підштовхнула власна дочка, Катя.

Отримавши своє, вона втратила до матері всякий інтерес і пропала. Ми не могли залишити бідну жінку на вулиці. Запросили пожити у нас, тим більше — місця достатньо.

Їй весь час здавалося, що вона тут зайва і доставляє незручності. Моя свекруха дуже вихована і інтелігентна людина, не хотіла нам заважати, і майже не виходила зі своєї кімнати.

Нам було дуже комфортно з нею, а ось вона відчувала себе незручно, відкладала rроші з пенсії і намагалася віддати їх нам на домашні витрати. Ми добре заробляли, і ні в якому разі не хотіли брати rроші у неї.

Я їй була вдячна за свого чоловіка, який був дійсно гідною людиною.

Навіть якби у нас була складна фі нансова ситуація, то я і тоді не взяла б rрошей з неї. Тетяна Вікторівна стежила за чистотою в будинку, хоча їй було нелегко, але так їй здавалося, що хоч чимось приносить нам користь.

Ми багато розмовляли з нею на цю тему, і я намагалася пояснити, що ми її любимо просто так, не варто себе так обтяжувати.

Але чоловік розумів, що так довго не може тривати. Він став вивчати нерухомість в окрузі і знайшов невеликий будиночок. Порадившись, вирішили, що будинок треба брати.

Ми з чоловіком записали його на себе, пам’ятаючи про наявність сестри. Радості мами не було меж. Нещодавно з’явилася Катя. Тетяна Вікторівна була рада бачити дочку і онука.

Потім вона знову раптово зникла-як і з’явилася. Катя поїхала, залишивши онука бабусі. Коли вона з’ясувала, що майно не належить матері, дочка знову втратила до неї інтерес. Дивуюся, як Тетяна Вікторівна після всього не погнала дочку з двору.

Свекруха була дуже рада онукові, плюс, у всю займалася городом. Ми з чоловіком дуже часто відвідували її, і вона була завжди рада нам.

У ці моменти я завжди згадую, як радо вона свого часу мене прийняла, жодного грубого слова або докору, завжди і в усьому підтримувала нас. З Катею ми ніяких відносин не підтримуємо, вона для нас стала чужою, ще коли кинула матір.

Свекруха тепер теж не відчуває особливого бажання спілкуватися з дочкою, але я думаю, що якщо та повернеться, свекруха знову прийме її…

КІНЕЦЬ.