Наталя збирала речі для поїздки до села, коли запропонувала чоловікові заїхати до сина Віті. Її чоловік Михайло зніяковів, адже вони нещодавно бачилися.

Він не розглядав необхідності відхилятися від маршруту, ризикуючи потрапити у затор. Наталю турбував спосіб життя Віті та його дружини Тані. Під час канікул онука Андрія вони дізналися, що подружжя зазвичай харчується макаронами чи їжею на винос.

Це стривожило Наталю, яка дуже дбала про їх благополуччя. Вона зазначила, що Вітя та Таня зазнають фінансових труднощів, про що свідчить їхній поношений одяг та втомлений вигляд.

Наталію турбувало також їхнє рішення винаймати квартиру, незважаючи на те, що у них є батьківський будинок, де їм завжди раді.

Вона пояснювала цей був вибір під впливом Тані, наголосивши, що Вітя тепер працює понаднормово. Михайло, навпаки, важко розумів занепокоєння Наталії.

Та пояснила свої наміри допомогти, доставляючи борщ домашнього приготування та пропонуючи фінансову підтримку.

Проте Михайло стверджував, що вони мають дозволити своєму дорослому синові жити самостійно. Незважаючи на розбіжності, вони з задоволенням провели час у своєму заміському будинку. На їх подив, за кілька тижнів Вітя, Таня та Андрій приїхали на дачу на вихідні.

Вони приїхали з продуктами та новинами про підвищення Тані та збільшення навантаження Віті. Михайло зрозумів, що їхній син задоволений своєю незалежністю.

Він вирішив, що тепер їхня роль полягає в тому, щоб бути підтримуючими та щасливими бабусею та дідусем. За два роки транспортний бізнес Віті процвітав, і в них народилася дочка Вірочка.

Одного разу Віктор зізнався батькові, що переїзд був необхідний йому заради особистісного зростання. Він подякував батькам за підтримку і любов, особливо відзначивши мамине куховарство.

Цей момент зміцнив розуміння того, що найкраща спадщина для їхніх дітей – це дати їм незалежність та можливість прокладати свій власний шлях.

КІНЕЦЬ.