В своєму житті я вважала себе дуже щасливою жінкою та мамою. У мене вже двоє дорослих дітей, вони вже самостійно йдуть по життю.

Син та донечка у мене. Обоє вони в мене вже сімейні люди і живуть окремо від мене. У мене двоє онуків, по одному від кожної дитини.

Я їх усіх дуже люблю, як і всіх своїх, але є одне велике «але».

Мої діти мають досить таки добру роботу, тому постійно працюють не маючи часу на усі повсякденні домашні справи, адже всі викладаються ще на робочому місці. Тому, після народження своїх дітей, моїх онуків, у них не було можливості сильно з ними няньчитися і це зрозуміло.

Дітям доводиться багато працювати, щоб кар’єра йшла вгору і не стояла на місці. Якщо синові в цьому плані завжди було легше, у нього є дружина, яка сидить постійно вдома з їх дитиною, вона весь час присвячує сім’ї, синові легше від того, то доньці довелося вибирати між дитиною та своєю кар’єрою, а це вибір для жінки дуже непростий.

У сьогоднішньому світі не можна втрачати жодної можливості на краще життя для своєї сім’ї, інакше нічого в майбутньому не будеш мати нічого. Дочка моя довго радилася зі своїм чоловіком, і було вирішено ними, найняти дитині хорошу няню, а донька нехай тримається роботи хорошої, адже зараз не можна її втрачати.

Але пошуки няні вже аж надто затягнулися, і мені було запропоновано дітьми поки посидіти з їх малюком. Я, думаючи, що це ненадовго, відразу погодилася, адже це моє рідне дитятко, як я можу їм не допомогти, я.

А син, чому я рада, мене пошкодував і відразу вирішив цю проблему. Він з невісткою знайшли хорошу знайому, яка має досвід роботи з маленькими дітками. Вона вже вийшла на пенсію, тому для неї це відмінний підробіток, ще й близько живе.

Таким чином, вони і себе звільнили в денний час, і дитина під дуже хорошим наглядом доброї людини. Син платить їй хорошу зарплату, яка стимулює цю жінку виконувати свою роботу на відмінно. А дитина їх, в свою чергу, завжди доглянута та нагодована, вона старається ще й їсти щось приготувати їм ввечері, коли діти мої з роботи приходять.

А ось дочка з зятем мабуть вирішили заощадити на няні, зберегти гроші свої. Адже мама і сама прекрасно справляється без сторонньої допомоги. Нащо витрачатися? І це при тому, що їхні доходи ніяк не менше доходів мого сина. Я знаю, що для них не проблема найняти хорошу людину, яка на професійному рівні буде займатися їхньою дитиною, але вони хочуть зекономити і це зрозуміло мені.

Я не хочу сказати, що мені не хочеться сидіти з моїми онучатами, але це не означає, що мене можна використовувати, як безкоштовного працівника, адже я теж людина, у мене є свої бажання, сподівання та мрії, врешті решт. Тим більше, що донька з зятем мене попросили тимчасово посидіти з дитиною.

Я, після повного трудового дня з маленьким дитям, не в змозі що-небудь зробити у себе вдома. Для мене це дуже важко вже. Та й допомоги від зятя я особливо не спостерігаю ніякої.

Знаєте, іноді дивлюся, як поводиться мій син по відношенню до мене, і як поводиться моя рідна дочка і багато чого мені стає зрозумілим. У мене складається таке враження, що для дочки я просто перетворилася в постійну няньку для дитини. До того ж – безкоштовну. А для сина я залишилася, як і раніше, найулюбленішою матусею, яку він шанує і береже.

Тільки від нього я можу почути слова турботи і хвилювань за мене, як не дивно виходить. Тільки він приходить до мене у вихідний день з родиною, і приносить чимало смаколиків для чаювання. Ми цілий день проводимо разом, причому я відпочиваю як морально, так і фізично з ними усіма. Діти самі все роблять, а мені віддають онука, щоб я просто посиділа з дитятком і відпочила разом з ним.

Я багато разів запрошувала дочку з родиною прийти до мене у вихідний день, щоб побути всім разом. Але у відповідь завжди чую одне й те саме: постараємося знайти час, якщо вийде у нас, звісно. До теперішнього моменту вони дуже рідко можуть знайти час для мене та своєї родини!

Ось і виходить тепер, що я своїй рідній доньці потрібна тільки як безкоштовна няня для її дитини, щоб їй легше жилося. Від усвідомлення цього мені стає гірко на душі.

Мало того, що дитину на мене свою повністю зіпхнули, так ще і часу на мене знайти не можуть! Подумую поставити їм умову: або нормальна оплата моєї праці, або вирішуйте свої проблеми без мене, я теж хочу пожити трохи для себе. Але з таким ставленням до себе я теж не згодна.

Мені дуже прикро, адже весь час я надіялася, що донька мене доглядатиме, весь час допомагала їй, навіть гроші могла дати, щоб син не знав, адже думала вона на старості років мені допоможе. А що виходить тепер? На кого зараз я маю сподіватися?

Джерело