Олена вже три місяці, як вийшла на пенсію. А потім ошелешила своїх дітей і родину – розлучатися з чоловіком збирається, на старості років хоче добре пожити. Родина жінку вмовляє не руйнувати шлюб, діти дуже хвилюються, адже тоді комусь доведеться матір чи батька до себе забирати. А Олена налаштована рішуче, вже й до нотаріуса записалася, щоб все вірно оформити. Найбільше діти засмучені, адже хоч знають, що в матері для розлучення причина серйозна, але нащо їм проблеми її

Зараз в Олени дуже непростий період в житті, вона багато років так жила, та справжнє розуміння прийшло лише тепер, коли змінилися цінності і стало зрозумілим, що в житті головне, а що другорядне.

Олена вийшла на пенсію 3 місяці тому. Робота у неї дуже добра була, вона працювала керівником відділу на заводі. Та на пенсію вийшла піти вчасно, хоча начальство просило її залишитися, адже вона хороший спеціаліст, та роки дали своє, здоров’я дуже підводило і жінка вирішила зупинитися. Просто вже пожити для себе, як кажуть, в радість свою.

Олена дуже любила шити, в’язати та вишивати, тому сподівалася, що саме зараз зможе займатися своєю улюбленою справою, а, якщо пощастить, то ще цим і підробляти зможе добре, головне налагодити процес.

3 місяці Олена намагалася налагодити побут, про який мріяла, але не так склалося, як мріялося жінці. Її чоловік просто перетворився на звичайного домашнього наглядача і вважав, що вони тепер мають зажити по-іншому, але його плани зовсім не збігалися з планами дружини.

Справа в тому, що чоловік вже 2 роки, як на пенсії, тому він весь час вдома сидить, та вигадує своїй дружині як не одну, то іншу справу, яку їй потрібно зробити. Павло звик, що дружина все сімейне життя догоджала йому, бігала біля нього, усю домашню роботу виконувала сама.

І от тепер, коли дружина на пенсії, вважає, що й роботи має переробити вдвічі більше. Ні, звісно, Павло чоловік непоганий, але вся робота вдома завжди на плечах дружини лежить, тому й зараз він на це сподіівається.

Постійно просить готувати йому щось свіженьке, вчорашнього супу їсти не буде, та ще й хліба йомі вріж, подай ложку і виделку. Він вже за багато років звик, що дружина метеликом літає біля нього, але тоді він працював, на роботу ходив. А зараз що? Сам же сидить вдома.

І за ці три місяці Олена так втомилася, що й словами не передати. Ні про в’язання, ні про вишивання чи шиття і мови йти не може. Ледве ноги носять вже на вечір.

І Олена, на величезний подив своїх дітей і родичів, вирішила розлучитися з чоловіком.

– Я хоч на старості років буду жити спокійно! Втомилася служницею бути. Петро щодня все вимогливіший стає. Немає подяки, розуміння, не цінує праці моєї. Нехай живе, як хоче. Хай спробує вже сам обходити себе. А якщо дітям шкода батька, то нехай до себе його заберуть, або готують для нього самі. Побачу, як довго вони протримаються.

Діти й правду здивовані дуже. Мовляв, мама на старості років зовсім якась нерозумна стала. Стільки років влаштовувало все, а тепер примхи свої показує. Найбільше син з донькою бояться, що матір чи батька доведеться до себе забрати, адже під дахом одним вони не зживуться.

Та сама Олена планує квартиру трикімнатну їх продати, а купити дві однокімнатні, щоб з чоловіком окремо жили. Родина вмовляє не робити дурниць. Але хіба жінка не має права на розлучення лише тому, що вона пенсіонерка? Невже вона помиляється і щось не вірно робить?

Джерело