Мені 35 років, в офіційному шлюбі 8 років, чоловікові 36 років. Працюю на керівній посаді, паралельно ведемо бізнес разом із чоловіком.

У нас 2 дітей – старшому 15 (від мого першого шлюбу), молодшій 2 (спільна з чоловіком). Хороший дохід (вищий за середній), своє житло, авто у кожного, ніяких особливих проблем.

Виросла я в дуже небагатій родині, на всьому заощаджували, аж до того, що в школі мене дражнили ялинкою — взимку та влітку одним кольором. Ходила цілий рік в одному й тому ж одязі, що дістався, як правило, від старшої сестри.

Суть проблеми, я кар’єристка, вся у роботі. При цьому син навчається у платній школі, дочка — у приватному дитсадку.

Тобто, вони не ростуть на вулиці, надані самі собі. У мене немає часу спілкуватися з батьками і сестрою — у мене 2 роботи, 2 дітей, чоловік і собака, я завжди зайнята.

Та й не хочу, мабуть, бо мама завжди мене засуджує та критикує – на її думку я живу абсолютно неправильно. Критиці піддається все — від кольору нігтів до стратегії в бізнесі (сама мама все життя пропрацювала середнім медперсоналом у лікарні).

Причому так пафосно – та ти що! Та як можна! Наче я людину образила, а не купила полуниці з шампанським на вечерю, що на її думку неправильно.

Я їду від неї завжди пригніченою. Тому намагаюся звести спілкування до телефонних розмов на загальні теми раз на 2-3 дні.

Але тепер мама може дозволити собі прийти до мене в гості зненацька, без запрошення, знаючи, що я зайнята. Востаннє і зовсім вже перебір — ми з чоловіком запросили на вечерю його (чоловіка) заступника з дружиною і обговорювали робочі питання.

Дзвінок у двері, мама (хоча ми за годину до цього з нею говорили по телефону і я сказала, що буду зайнята). Скандал, що ми притон у себе вдома влаштували при дітях (грала музика та пили напої, діти при цьому одні у своїй кімнаті грали за комп’ютером, молодша у себе дивилася мультики).

Мама може прийти до мене в гості та почати лазити по шафам, я вибачаюсь, у мене там зберігаються особисті речі, у тому числі й дорослі іграшки! Я її зупиняю — починаються сльози та істерики.

Інший випадок – приходить старша сестра (вони з мамою на одній хвилі) просить перевести їй на карту 10 тисяч у борг. Без проблем, але я телефон забула в машині чоловіка, про що їй сказала.

Тобто переведу ввечері, коли чоловік буде вдома. У відповідь – та ти що! А раптом він украде гроші в тебе з картки!

Мені іноді хочеться викликати психіатра. У нас із чоловіком спільний бізнес, загальний бюджет.

Якщо йому раптом знадобляться гроші з моєї карти — я не заперечуватиму, як і він. Але ці істерики з боку моїх родичів мене вже дістали.

Я навіть не знаю, чи можна налагодити з ними стосунки? І чи варто намагатися? Чи що з усім цим робити?

КІНЕЦЬ.