Якось одна 65-річна жінка сіла в переповнений потяг і в результаті знайшла місце в плацкартному вагоні поряд з літньою дамою з крихітним песиком у руках.

Вони відразу ж зав’язали розмову про собачку та догляд за нею, яка плавно перейшла в обговорення сімейних ситуацій.

Перша жінка розповіла про свої часті поїздки, щоб допомогти дочці, яка має 4-місячну доньку та 3-річного сина.

Вона поділилася своєю виснажливою рутиною для догляду за онуками, підкресливши труднощі та зусилля з підтримки дочки та зятя, які невпинно працювали, щоб забезпечити сім’ю.

У ході бесіди з’ясувалося, що сім’я зазнає фінансових труднощів, які посилюються вимогами матері зятя, яка жила ближче, в іншому районі столиці, але мало чим допомагала – лише просила грошей у сина.

Серед них були і бажання купити нові сукні, і відвідування стоматолога, і навіть путівка до санаторію – все за рахунок сина.

65-річна жінка порівняла цей підхід зі своїм власним, наголосивши, що ніколи не дозволяла собі обтяжувати дітей фінансами з огляду на їх обмежений бюджет з іпотекою та кредитами.

Вона всю дорогу нарікала на те, що інша бабуся не дбає про фінансовий добробут молодої сім’ї, і ситуація ця навіть не близька до змін.

Наскільки доречно батькам, які не мають серйозних проблем зі здоров’ям, вимагати фінансової підтримки від своїх дорослих дітей?