Свято на фірмі намічалося грандіозне – відзначали десятиліття заснування компанії, і всі співробітники запрошувалися з дружинами та чоловіками.

Майбутній захід викликав ажіотаж, особливо у переддень.

Жінки обговорювали вбрання, а чоловіки переживали, чи вистачить ігристого і біленької, щоб не дай Боже не закінчилося, і вистачило повеселитися від душі.

Ресторан був замовлений, все узгоджено, навіть меню. І всі передчували свято, на яке приведуть свої дорогоцінні половинки. Ті, у кого вони були… Неодружених і незаміжніх теж вистачало.

Володимир поглядав на свого колегу по роботі Олега і думав, що його дружина точно справить враження на цьому вечорі.

І трохи з тугою подумав про свою Раїсу.

Її з дружиною Олега було не порівняти. Та була дуже модна красуня з ніжним ім’ям Анжела. Вона завжди була предметом заздрощів у чоловічої половини, викликаючи гордість Олега.

Якось вони з колегами заїхали до нього додому. Він був заслаб, а важливі папери треба було підписати. Потрібне було його узгодження. Тоді й побачили її, і обомліли. Ну а після погодження дали волю своєму чоловічому красномовству.

Анжела зустріла їх у джинсах та обтягуючій футболці. Розкішні кучері спускалися каскадом нижче за плечі. Очі великі, висока, витончена.

А на крісло було недбало кинуто блакитний прозорий пеньюар. Мабуть, перед їхнім приходом переодяглася, а прибрати забула.

Колеги поцокали язиком і зійшлися на думці – вищий клас!

Та й сам Олег був на висоті. Спортивний, елегантний, завжди поголений та напрасований.

Володимир теж намагався не відставати, звичайно, але до Олега йому все одно було далеко.

Після цієї зустрічі він прийшов додому і пильно подивився на свою Раю.

Вона поралася в старенькому халаті на кухні. Волосся зібране в пучок. Косметикою його дружина майже не користувалася, принаймні він не помічав за нею цього. Та й спортом ніяким, звісно, не займалася.

Вона весь свій час віддавала дітям школярам та утримувала будинок у чистоті. А до Олега з Анжелою приходила хатня робітниця раз на тиждень. Хто їм готував – це велике питання. Не Анжела ж із її дорогим манікюром.

Хоча Олег вихвалявся, що м’ясце він нікому не довіряє, готує сам, чого Раїса ніколи не допускала.

Він взагалі на кухні показувався тільки поїсти, та іноді посуд скласти в посудомийку. І то дружина перекладала, все було не так як вона хоче.

І ось дивиться він на дружину у фланелевому халаті, і думає:

-Треба б їй трохи змінитися. Але як скажеш?

Він трохи подумав і раптом запитав:

-Раю, а ти не хочеш одяг собі придбати? Ну такий, знаєш, модний, щоб усе підкреслював.

Дружина подивилася на нього так, що краще б і не питав.

-І навіщо це мені? На кухні поратися? Чи фільмів надивився? Так там у жінок життя інше, вони на кухні все життя не проводять. Як я.

Володимир вже не радий був, що й запитав.

-А хочеш пеньюар, візьми та купи, буду ввечері перед сном надягати та танець живота виконувати.

Вона засміялася, показавши ряд маленьких білих зубів, і легкі зморшки розбіглися осторонь лукавих очей.

-Отже, ще не все втрачено, – подумав Володимир і заспокоївся на цьому.

Ні, Раю він любив, вона гарна. Строга, але добра, хазяйська. А ось Анжела – це інше. Найвищий пілотаж, як зауважив Дмитро, їхній менеджер.

Сукню для Раї на корпоратив обирали вони разом. Потрібно щось дороге та модне, але відповідно до зовнішніх даних.

Тому їх провели до відділу для повненьких. Рая не зніяковіла, вона не худенька, і всякі там спідниці-олівці їй не підійдуть в принципі.

Вибрали сукню, фасон якої прикривав її повноту і тільки підкреслював приємну округлість форм. Прикраси їм теж порадили, плюс туфлі. Володимир не поскупився. Ну а зачіску та макіяж Раїса зробила в салоні.

Ні, виглядала вона чудово, такою ошатною Володимир її давно не бачив. І все ж таки Анжела встановила всі рекорди. Не хочеш – задивишся. Але тут, як кажуть, нічого не вдієш. Раїса теж сказала пошепки:

-Красуня яка! Бачив! А чоловік узагалі Джон Клуні.

-Джордж, – поправив її Володимир і образився в душі – він же теж не гірший.

Але виду, звісно, ​​не подав.

Корпоратив пройшов напрочуд добре. Але усі тримали марку.

Вільні від дружин і чоловіків об’єднувалися в пари, чудово пам’ятаючи, що службові романи в їхній компанії не віталися. Але потанцювати і пошепотітися не заборонялося.

До опівночі всі розійшлися, і Раїса, сидячи в таксі, сказала, що задоволена вечором. А потім додала:

-Завтра прибирання робитимемо, а пилосос зламався. Скільки грошей витратили на моє вбрання, краще б пилосос новий купили.

Володимир чомусь розізлився. Його спустили з небес на землю, а перед очима стояла Анжела у своїй білій сукні з відкритою спиною та на високих підборах.

-Про себе думай більше, ніж про пилососи, зрештою! Спортом би зайнялася, чи сходила б у басейн. І одягатися треба гарно, навіть удома!

-Ой-ой-ой! Надивився на чужих дружин. – У цієї Анжели ні дітей, ні клопотів. Їй звичайно можна займатися спортом, а мені куди з моїм хазяйством? Ти що будеш по дому все робити? Уявляю собі.

Розмова вичерпалася. Володимир обійняв дружину за плечі, пошкодувавши, що не стримався. А жіноча інтуїція вкотре здивувала його. Наче думки читає.

У понеділок, прийшовши на роботу, він здивувався, дивлячись на Олега. Той був сам не свій. В очах сум, легка щетина на обличчі, і волосся лежало не так, як завжди.

-Ти не заслаб, друже? – запитав Володимир, і Олег повів його в кімнату відпочинку.

Вони посідали за стіл, і тут товариш поділився своїми проблемами.

-Мене Анжела покинула, – сказав він сумним голосом.

-Та ну! – не знайшов, що сказати Володимир. – Як покинула, зовсім?!

Виявляється його красуня півроку тому познайомилася з якимось італійцем. І вони закрутили роман. Олег, зайнятий на роботі, нічого не помітив.

Так, вона ходила десь іноді вечорами, то до батьків, то до подруги. Він не заперечував. А тепер виявилось, що вона тільки цього корпоративу і чекала, щоб його не зганьбити перед колегами. А тепер усе. Італієць її заміж покликав, щоб відвезти з собою. І вона погодилася. Подає на розлучення.

Володимир дивився на Олега і скупе чоловіче співчуття, якого той, напевно, потребував, оволоділо ним. Але як його висловиш?

-А може й на краще? – запитав він. – Я маю на увазі зараз, аніж потім, коли…

А що коли, він і сам не знав.

Після цієї розмови в душі Володимира розтеклося якесь незрозуміле тепло і до свого будинку, і до сім’ї, і найголовніше – до Раї. Його домашньої, теплої пампушки, затишної, доброї та хазяйської.

Напевно, це і була любов, та сама, яка з роками перестає бути закоханістю, але стає невід’ємною частиною особистого життя.

Після роботи він заїхав у магазин, купив найдорожчий пилосос, який тільки зміг відшукати, букет троянд та гарний новий халат, атласний, темно-синій із білими мереживами.

Раєчка захопилася і поцілувала чоловіка в обидві щоки.

-Не чоловік, а золото, – сказала вона і, одягнувшись в обновку, нагодувала Володимира вечерею, яку більше ніхто так чудово не приготує.

Особливо Анжела! Це точно!