У мене завжди були рівні стосунки із сином. Виростила одна, з бабусею разом.

Оскільки він військовий, то знайшов собі біля служби жінку старшу за себе на 4 роки, ще й з 13-річним сином, розлучену. Вона вже чекає дитину від мого сина.

Я сама нещодавно вийшла заміж у 51 рік. З чоловіком чекали на них з нетерпінням, у відпустку вони приїхали утрьох.

Син у невістки балований, невихований, хамуватий, нахабний і ще й неохайний, хоча, як вона каже, відмінник. Йому багато дозволено — пропускати школу за бажанням, не прибирати за собою тощо.

Ми з чоловіком спочатку не дуже реагували, але після місяця спільного проживання він почав робити зауваження цьому хлопчику. І нарвався на великий скандал із боку майбутньої невістки!

З лясканням дверима, криком: «виховуйте своїх, мого чіпайте!». Та він і не збирався змінювати його.

Просто терпець увірвався, він же чоловік, мій чоловік, хоч і на моїй території живе. Після деякої паузи (я просто злякалася від несподіванки), сказала чоловікові: “Давай підемо до друзів на квартиру, поживемо, поки вони не поїдуть назад”.

Пожили ще два дні, з боку її та її сина повний ігнор почався, от і пішли ми. Я сказала їм: «якщо не можете жити дружно, то ми поки що підемо».

Минув тиждень, жодного дзвінка. Дзвоню синові, він у образі, розмовляє словами «невістки», прямо чую: «Треба мені сказати зауваження, а я вже синові своєму сама зроблю навіювання. Я захищала сина».

Але ж ми всі за одним столом сиділи, коли трапився цей конфлікт, і вона все бачила, отже, заохочує хамство свого сина до нас. А ось мій син зайняв її позицію.

Молодець, звичайно, значить я його добре виховала, що не мамин синок. Та тільки від цього не легше.

Зараз дзвоню йому, трубку не бере або коротко і сухо розмовляє зі мною. Виставила вона все на тому світі, щоб з мого чоловіка зробити винного.

Скоро вони поїдуть, а сина знову рік не побачу. Так і розлучимося холодно.

КІНЕЦЬ.