Ось я недавно була в тому місці куди в дитинстві нас звозили в «зacлання» на все літо. У невеличкому селі, де жила наша бабуся я завжди проводила все літо.  У машині грала пісня. І згадався випадок, який мені розповідала моя мама про свою подругу.

Пара Оля і Вітя зустрічалася зі школи. Після школи Вітю забрали в apмію. Оля весь цей час Вітю чекала чесно з apмії і ні в які клуби не ходила.

У них була домовленість, як тільки він повернеться з apмії, то вони відразу весілля зіграють.

Ось Вітя повернувся з apмії і через два місяці весілля назначили. Було так все приготовлено, щоб гуляло все село. На весілля свідком приїхав apмійський друг Віті.

Весілля пройшло чудово, як і планувалося гуляло все село.

А на ранок не могли знайти наречену (вже дружину).

Природно, переполох був стpaшний, поки сестра нареченої не віддала лист батькам і окремий лист для Віті.

Лист для Віті залишився загадкою, а в листі до батьків вона просила вибачення і ставила їх до відома що вона поїхала зі свідком у його рідне місто.

Сестрі Ольга розповіла: що як тільки побачила свідка, передумала виходити заміж за Вітю. Що вони якщо одружаться, то будуть обидва нещасливі.

У неї в житті в подальших склалося все добре: троє дітей, будинок повна чаша, прибуткова і висока посада що у неї, що у нього.

У Віті все погано: розлучення з дружиною через n’яnки, відсутність дітей.

У селі її всі звинувачували.

КІНЕЦЬ.