Коли я була на восьмому місяці ваrітності, сестра мого чоловіка раптово вирішила відвідати нас кілька тижнів.

Спочатку я не була впевнена, як реагувати, особливо з огляду на те, що моя ваrітність наближалася до фіналу.

Чоловік сказав мені, що треба нагодувати її, приготувати їй каву та випрати її речі.

Я була зла, і думала, що було нечесно nросити мене робити все це, доки я в такому становищі.

Мій чоловік приготував їй каву, потім пішов на роботу, а я спробувала подрімати.

Однак незабаром зателефонував мій чоловік і сказав, що його сестрі треба відпочити, і що я маю застелити їй ліжко.

Через кілька хвилин зателефонувала моя свекруха, щоб повідомити мене про обмеження в харчуванні моєї невістки.

Мій гнів посилився, коли я побачила, що моя невістка палить у мене на кухні, знаючи, що це шкідливо для ваrітних жінок.

Від мене чекали, що я готуватиму для неї, прати її речі і навіть показувати їй місто – як принцесі.

Я вирішила, що більше не в змозі терпіти її наха бство.

Я повідомила її та свого чоловіка, що їй потрібно знайти інше місце для проживання.

Хоча вона і свекруха якийсь час сердилися на мене, я не пошкодувала про своє рішення.

Я не могла допустити, щоб зі мною поводилися як із прислугою у моєму ж власному будинку, особливо під час ваrітності.

КІНЕЦЬ.