Коли ми з чоловіком усвідомили, що наші мами тупо використовують нас, то вирішили дати їм хороший урок.

Ми з чоловіком познайомилися завдяки нашим мамам. Світлана Павлівна і моя мама-сусіди, та ще й кращі подруги. Вони щодня ходять одна до одної в гості.

Якось раз Світлана Павлівна прийшла до нас разом з сином. Він мені здався симпатичним, я йому теж сподобалася. Наші мами побачили іскорки в очах і вирішили зробити все, щоб ми стали зустрічатися. Підлаштовували нам зустрічі, просили про допомогу.

Якось прийшла додому після університету і побачила Андрія у нас на кухні. Мама запросила його полагодити нам кран, а разом з цим вкрасти моє серце. Ми стали спілкуватися, а через три роки одружилися. Зараз вже виховуємо двох діточок.

Мами наші купили дачі, теж по сусідству. Кожні вихідні ми їздимо до неї, замість того, щоб відпочити від роботи і міської суєти.

Оремо, як раби. Іноді я не знаю, як встигнути виконати всі доручення: то свекрусі потрібно допомогти з прибиранням, то матері з грядками, у чоловіка аналогічна ситуація.

Свекруха кличе паркан пофарбувати, а мати моя допомогти зі зламаною технікою. Нещодавно вони обидві вирішили зробити ремонт, кажуть, щоб ми допомагали.

— Соромно робітників кликати, коли у нас такий чоловік вдома рукатий. Ось спочатку мені дах поміняєш, а потім Маші підлогу пофарбуєш. — говорила Світлана Павлівна. Ми стали розуміти з чоловіком, що нас тупо експлуатують.

— Нам потрібно щось з цим зробити. А давай провчимо їх? Скажемо, що свою дачу купили і тепер там будемо проводити вихідні, – запропонував чоловік.

Я погодилася. Коли мама в черговий раз подзвонила, щоб покликати на дачу для якоїсь допомоги, то я її приголомшила новиною про нашу дачу.

— Як так-то? Ми що, даремно свої дачі купили? Для вас же намагаємося, в порядок приводимо, садимо овочі і ягоди, все для вас.

А ви тепер свою купили, хто тепер нам допомагати буде? — казала мама. Після цієї розмови мама і свекруха образилися на нас, перестали дзвонити і кликати на дачу.

Тільки дзвонили чоловікові, щоб дізнатися номери хороших робітників. Коли вони стали сумувати за онуками, то подзвони і попросили приїхати погостювати.

Цього разу вони зустріли нас з розпростертими обіймами, не дозволяли нічого по дому робити, все самі організовували.

Ми з чоловіком зраділи, розповіли їм, що дачу ніяку не купували, а просто обдурили їх.

— Як добре, що влітку діти у нас будуть, а то ми так засмутилися, що більше до нас приїжджати не будете. Ви вже вибачте, що ми вас так ганяли – сказала свекруха.

Ми з чоловіком переглянулися і спокійно видихнули. Адже тепер ми приїжджаємо до батьків і не тільки прибираємося або щось лагодимо, а й відпочиваємо.

КІНЕЦЬ.