Хочу розповісти свою історію, а точніше, про стосунки зі своєю свекрухою. Ми з моїм чоловіком у шлюбі 10 років, є троє синів.

Коли тільки почали жити разом із чоловіком, то мешкали у його батьків (3 роки). Спочатку було все нормально, свекруха та свекор ставилися добре, поки я не поставила диктофон на телефоні. Справа в тому, що у мого чоловіка є сестра, вона заміжня також є діти.

І щойно дочка дзвонила, то свекруха постійно мене гнобила. Говорила, яка я господарка погана, що нічого не роблю і т.д.

Я ці записи давала слухати чоловікові, бо він думав, що я намовляю на його маму. Свекор ставився добре і до мене, і до сина (до мого чоловіка).

За ці роки, що ми жили разом, я зрозуміла, що свекруха обожнює свою доньку, що б та не зробила, вона завжди має рацію. Пізніше ми збудували свій будинок неподалік від свекрухи, щоб не слухати, що вони говорять.

Були випадки, що мої свекри збиралися відпочивати, брали лише доньку та її дітей.

Я намагалася не помічати таке ставлення, але після того як не стало батька чоловіка, все змінилося. Спочатку свекруха приходила до нас щодня разів 10, оскільки вона була ображена на свою дочку.

Ми з чоловіком всіляко намагалися її підтримати. Але коли треба було робити документи на спадщину, вона сказала, що робитиме все на сина, а зрештою зробила на себе.

Я до того, що мій чоловік її возив за будь-якими оформленнями документів, а до доньки вона не зверталася по допомогу.
Нині у сім’ї склалася складна ситуація.

Після того, як не стало свекра мій старший син ночував у свекрухи. Вона попросила і пояснила тим, що їй страшно (йому 10 років) він спав поряд із бабусею.

Через деякий час я повернула сина додому. Після цього вона два дні до нас не приходила.

Потім я дозволила другому синові ночувати у неї, але потім я зрозуміла, що це ж не нормально, що мої діти ночують з бабусею, та й взагалі це дикість і дивина якась і мої діти не собаки, щоб її охороняти.

Уроки роблять удома, і могла б із онуками почитати чи позайматися з предметів, але вона нічого з цього не робить, просто вони переночували і до школи, зі школи додому, і так було півроку. Днями я сказала, що мій син тепер буде вдома і ніхто більше з моїх дітей до неї не піде.

Вона відразу образилася, відмовлялася від обіду та вечері (вона у нас їла після того, як не стало свекра). Я своєму чоловікові говорю, що є ще дочка та її діти і нехай що хочуть, те й роблять.

Мій чоловік також ображений на свекруху (маму свою). З’ясувалося, що вона більше догоджала своїй доньці.

Донька у неї в розлученні живе зі співмешканцем (дочка легковажна і вульгарна, зарозуміла, пліткарка). Бувало, що у шлюбі з першим чоловіком вона ходила клубами, влаштовували вдома гулянки, і це було для свекрухи нормально, казала, що вона щастя шукає.

Сестра чоловіка громадянка іншої країни і їй потрібна щомісяця прописка і мій чоловік її якось прописав. Потім в її машину вдарила машина, вона теж зателефонувала чоловікові моєму.

А коли в нього сталася неприємність (одна людина написала заяву на мого чоловіка), то ніхто не підтримав, тільки я. Дякувати Богу, все закінчилося добре.

Ми завжди брали свекруху із собою на відпочинок, на ринок, магазин. Щоб не зробила її дочка, вона гарна, так і має бути, а син наче їй далекий родич.

Якщо вона виїжджала з донькою, вона нас навіть не попереджала (ну мало що може статися). А якщо мій чоловік кудись поїде, вона вже цікавиться і допитується, куди, з ким і навіщо поїхав її син.

Що мені робити до свекрухи? Я хочу її провчити чи дати їй зрозуміти, що наша сім’я – це одне, а її дочка – це інша сім’я.

Просто їй дати зрозуміти, що в неї є ще й син нам дуже буває прикро, як вона з нами робить. Іноді поводиться як дитина, у якої відібрали іграшку.

Я якось їй щось сказала про її доньку, то вона мені відповіла в підвищеному істеричному тоні, що я від доньки не відмовлюся. Я не знаю, як поводитися, підкажіть, будь ласка.

КІНЕЦЬ.