Шістнадцять років тому я дізналася про роман чоловіка з моєю найкращою подругою Лесею. Я пам’ятаю це, начебто це було вчора. Я забула вдома якісь важливі документи, а коли повернулася, то застала Лесю з чоловіком разом. Це було жахливо.

– Чому ти це зробив зі мною? – недовірливо запитала я. На обличчі мого чоловіка відбилося полегшення, коли він відповів: –

Тепер ти все знаєш. Я люблю Лесю, і ми маємо спільну дитину. Я не могла повірити, що почула. Моя найкраща подруга і мій чоловік зрадили мене, і це було жахливо.

Я знав тоді, що я повинна була піти з нашого міста, щоб заспокоїтися і не збо жеволіти від останніх подій.

– Я їду до Греції, – сказала я, і мій чоловік і Леся, ясна річ, не спробували мене зупинити.

Отже, я зібрала свої сумки та залишила все позаду. Я почала нове життя в Греції, далеко від болю та зради минулого.

Минали роки, а я нічого не чула ні від колишнього чоловіка, ні від Лесі. Але одного разу мені подзвонила «подруга» і попросила моєї допомоги.

– Ти можеш позичити мені 4 тисячі євро, щоби відновити мій бізнес? Мого чоловіка не ста ло, і я відчуваю фінансові труднощі, – благала вона. Я не наважувалася їй допомогти, але вона нагадала мені, що я хрещена дочки.

– Колись ми були найкращими подругами, – ви нно нагадала вона. Я почула її, але зрештою відмовилася допомогти.

– Вибач, Лесю, але я не можу тобі допомогти.

Я не хочу спілкуватися із такими, як ти. Мені, шкода, але шукай допомогу в особі іншої людини. Правда, я можу пробачити все, але не можу забути пережите. Іноді краще залишити минуле…

КІНЕЦЬ.