– Олено, та кому ти взагалі потрібна така? – почала подруга Катя.

– Яка така? Я своєму чоловікові потрібна.

– Тобі ще й 40 немає, а ти вся жиром запливла, ніби трьох дітей народила. На голові в тебе не зрозуміло що, хоч би стежила за собою. Катя часто казала неприємні, але правдиві речі.

Олена вже звикла чути подібне від подруги, але про дитину вона вперше згадала. Тим більше, Олені вже 35, треба швидше народжувати.

Увечері вона вирішила обговорити це з чоловіком Олексієм. Олексій був однокласником Олени. Такий, худенький, скромний хлопець.

Особливого кохання між подружжям не було, тільки повага. Олексій у всьому слухався свою дружину, його думки ніхто не питав. – Олексію, нам потрібно завести дитину.

Ще кілька років і це стане проблематично, тому треба зараз.

– Олено, але ж у нас іпотека, як так…

-Ну і що? Мені тепер ще 10 років чекати, доки ми її виплатимо?!

– Олено, я тебе дуже… поважаю, але я йду від тебе.

– Куди ти зараз підеш, ніч надворі.

– Я від тебе йду… ні на що не претендую, просто дай мені піти. Через якийсь час Катя розповіла, що на роботі у Олексія був службовий роман.

Олена, щоби якось забути про своє горе, пішла до спортзалу. Вона вирішила, що краще мучитися в залі і отримувати фізичний біль, ніж мучитися від того душевного болю, завданого Олексієм.

За півтора року все змінилося. Олена стала стрункою красунею, Олексій знайшов її фотографії в інтернеті і навіть написав.

«Ти так змінилася, покращала… я не очікував». Але Олену ці слова ніяк не зачепили. Їй була важлива думка лише однієї людини – її нового нареченого, яким став тренер зі спортивного залу.