Дітям від попереднього шлюбу я нічого не розказував про свою нову дівчину. Я вирішив остаточно впевнитися, що ми будемо разом.

Та в неділю я йшов з Христиною і випадково зустрівся з колишньою і дітьми. І Златка І Кирило підбігли до мене, і це не дивно, бо ми в досить хороших і теплих стосунках. Але турбує мене інше. Те, що я ляпнув про Христину, не дає мені спокійно жити. Я сказав дітям не правду і тепер про це дуже шкодую.

У стресі я представив дітям свою дівчину, як колегу. Тепер не розумію, як маю з ними поводитись…

Коли вперше знайомити дітей з новим половинками? Це питання крутиться в голові, мабуть, у кожного, хто розлучився і має дітей. Правильний час, мабуть, не настане ніколи. Я довго зволікав, та незважаючи ні на що, таки потрапив в халепу.

У мене двоє дітей від попереднього шлюбу, який тривав сім років і закінчився три роки тому. Старшому синові Кирилу дев’ять років, молодшій дочці Златі – шість. Ми з колишньою дружиною намагалися вирішити шлюборозлучний процес спокійно, заради дітей.

Після трьох років після розлучення я вже звик до життя без дітей. Ми з дружиною погодилися, що почерговий догляд не для нас.

Ми хочемо, щоб у дітей був один дім, куди б вони поверталися після занять. А оскільки під час нашого розлучення Кирило почав ходити до школи, а я залишив квартиру дружині, ми вирішили, що діти будуть жити з нею.

Вони бачать мене майже кожні вихідні, плюс я намагаюся допомагати колишній дружині, водити їх на гуртки та інші заходи. У нас дуже хороші і теплі стосунки. Діти не бачать між нами жодних суперечок, і ми з колишньою дружиною можемо спокійно жити далі вже один без одного.

Проте одна річ мене непокоїть. Минуло пів року, як я зустрічався з Христиною. Вона мені дуже сподобалася з самого початку. Вона розумна, товариська і дуже чуйна. На початку наших стосунків я сказав їй про дітей і своє бажання. “Я хотів би познайомити тебе з ними пізніше. Я хочу переконатися, що між нами все серйозно”, – сказав я їй пів року тому.

Вона це розуміла і поважала. Однак приблизно місяць тому ми зустріли дітей і колишню в торговому центрі. Замість того, щоб представити Христину, як свою дівчину, я намолов казна-що.

– Це моя колега по роботі – Христина, – сказав я. Я вже тоді почувався не дуже нормально. Я не міг повірити в те, що сказав.

Зрештою, я серйозно ставлюся до Христини, вона мені подобається і я хочу бути з нею, чому я не міг представити її нормально, як свою дівчину?

Я був спантеличений того дня. Христина вирішила не підіймати цю тему відразу ж. Ми ввечері, вже дома, сіли за стіл і вона почала про все сказане мною, перепитувати.

– Я б хотіла познайомитися з твоїми дітьми, і я думаю, що вони повинні знати, що у їх тата є дівчина, – сказала вона мені прямо. Я не міг з нею не погодитися. Я такої ж думки щодо цього.

Я мав би познайомити Христину з дітьми, але як мені це зробити тепер?

Діти знатимуть, що я їм сказав не правду. Христина не моя колега, і ми раптом почали зустрічатися. Як мені це їм пояснити? Я потрапив у халепу і не знаю, як з неї вибратися. Я зробив досить необдуманий вчинок.

Як мені про все їм розказати? Не хочу, щоб вони думали про мене щось погане…

Джерело