Мене давно вже дивує, як моя свекруха, незважаючи на те, що не бідує у фінансовому плані, спокійно економить свої кошти, коли мова заходить про мою дочку – її онучку.

Схоже, її щедрості заважають нестабільні стосунки між мною та чоловіком, і вона боїться, що наша дочка одного разу перестане бути її онукою, якщо наші подружні проблеми збережуться.

Живучи в селі зі своєю фермою, вона чудово себе утримує, обдаровуючи молодшу дочку та її дітей щедрими подарунками, що різко контрастує з мінімальною увагою та допомогою, яку отримуємо ми.

Наша дочка теж відчуває нерівність, відчуваючи байдужість бабусі до неї. Наші рідкісні візити до села та мізерні привітання з днем народження доньки ще більше наголошують на відсутності зусиль з боку бабусі.

Цього року , коли нашій дочці виповнилося 10 років, від свекрухи надійшла посилка, наповнена старими речами та однією банкою полуничного варення.

Ми з чоловіком вкотре посварилися через мою критику з приводу незначних подарунків, а він захищав наміри своєї матері та її фінансове становище.

Цей жест виглядав як порожня спроба виконати ”бабусин” обов’язок , що й змусило мене засумніватися в щирості цього вчинку і в тому, що наша сімейна динаміка колись вплине на стосунки нашої дочки з бабусею.