Прочитала сповідь про свекруху і розповім про своє спілкування з матір’ю мого чоловіка. Ми з чоловіком прожили вже 29 років, із них 25 років я намагалася бути гарною невісткою для матері чоловіка.

Але як не намагалася, так і не отримала її любові чи хоча б гарного відношення. Дітей і до порога не пускала.

Я завжди була для неї гуляючою. Одружилися ми з чоловіком, коли мені було лише 18 років, я ще школу закінчувала.

Напої не п’ю взагалі — я гіпертонік із п’ятнадцятирічним стажем. Виростила чотирьох дітей, завжди була у батьківському комітеті.

Була депутатом. Але все одно була поганою.

Коли захворів свекор, чоловік працював, а я доглядала їх. На той час батькам чоловіка було по 71 та 72 роки. Поки був живий свєкор, свекруха ще стримувалась, але коли його не стало, то вона розійшался з усією силою.

Постійно гризла і мене, і чоловіка, і онуків. Я навіть організацію похорону свекра повністю взяла на себе.

Але мій плюс був у тому, що чоловік завжди був на моїй стороні. І при ньому вона мовчала.

Зате люди довкола говорили, як вона поливає мене брудом. І онуків також.

Мені всі казали: «Як ти її терпиш? Тобі пам’ятник за життя ставити треба». Але я намагалася її підкорити хорошим ставленням.

А чотири роки тому не стало мого батька. І я на сороковий день хотіла з’їздити до нього на могилку, то вона закотила такий скандал, бо їй треба було терміново їхати в гості до куми. А машина наша.

І бачите, ми повинні її ж і возити. Отоді щось і надломилося в мені.

Я зрозуміла, що ця людина як була злим монстром, так їм і залишиться. Я чекала на співчуття від неї. Адже в мене було горе, ще свіжа рана.

Але виходить, що їй начхати на всіх і все. Я тоді зірвалася і сама у відповідь закотила скандал.

Не змогла стримати себе, не контролювала. Я хотіла крихту розуміння, а отримала хамство.

Їй до лампочки двадцять п’ять років моєї поваги до неї. У мене тоді стався гіпертонічний криз. У жахливій формі.

Я три місяці боролася із хворобою. Діти, як за командою, перестали з нею спілкуватися.

І жодні вмовляння чоловіка не допомагали. Я ж повністю включила ігнор щодо неї.

Чоловік влаштував їй головомийку і вона принишкла, зараз мовчить, мов риба. Я не забороняю ні дітям, ні чоловікові їздити до неї чи дзвонити.

Мені просто паралельно її доля та її життя загалом. Але діти не їздять до неї і навіть не дзвонять.

Чоловік обмежився лише дзвінками по телефону тричі на тиждень. У неї є ще донька, вона старша за мого чоловіка на 12 років.

Так вона вже десять років не їздить до неї і не дзвонить. І її діти також.

Є ще старший брат, то він уже більше 21 року не спілкується з нею. Хоча чоловік із сестрою та братом спілкується.

Ми часто бачимо одне одного, їздимо до гостей. Спілкуються наші діти. І всі вони повністю підтримують мене.

Тобто її рідні діти не хочуть з нею спілкуватися. Вона вже багато років тому посварилася з усіма сусідами і ні з ким не розмовляє.

Моїй свекрусі зараз 81 рік. Сили вже не ті. І ось тепер вона раптом чоловікові починає говорити телефоном, що я їй не дзвоню, і онуки не дзвонять.

І що вона нікому не потрібна. Я зараз просто не беру участі в її житті.

І ніяка мудрість не допомогла. Мені дуже шкода мого чоловіка, вона йому виносить увесь мозок.

Щоправда, зараз принишкла. Я ніколи не говорила і не скажу чоловікові за неї жодного поганого слова — йому вона мати.

А для мене це жінка, яка ненавидить мене і моїх дітей. Тож не все залежить від невісток.

Я сама вже двічі свекруха, але я не пиляю своїх невісток і не поливаю брудом. Нам нема чого ділити.

Та й двічі я вже й теща. І з зятями у мене чудові стосунки.

Я можу сказати сміливо, що у мене не четверо дітей, а вісім, тому що вони всі звуть мене мамою, і невістки, і зяті.

А я їх кличу доньками та синами. Сама нахлиналася від свекрухи негативу.

І будь ти хоч тричі мудрою і хоч як ти прогинайся, якщо людина гнила, вона такою і залишиться. Її не переробити.

КІНЕЦЬ.