Мені 33 роки. Вважають себе самостійною, ввічливою та відповідальною людиною.

Звичайно, не складно здогадатися, що і до вибору другої половинки я підходжу відповідно: у такому віці вже не до спроб. Зараз, коли я ходжу на побачення, вже поводжуся максимально чесно, говорю все в лоб – відверто.

Із Сергієм я познайомилася в Інтернеті. Домовилися про зустріч, вирішили сходити до театру. Після вистави я запросила його додому, щоб не витрачатися на дорогий ресторан.

Вирішено було так: вечерю ділимо на двох, тобто, половину столу накриваю я, а половину – Сергій.

Сергій пішов магазинами, і повернувся з маленькою коробочкою. Коли я її відкрила, там лежала дуже маленька піца. -А чому піца така крихітна? – прямо запитала я.

-Я думав, що ти готуватимеш, і приніс щось символічне. Я їм мало, а ти дівчина – після 6 тобі не можна. Якраз вистачило б… Але ж ми не домовлялися про таке.

Хитрий мужик подумав, що я все приготую, і вирішив не витрачатися? Як би там не було, ми сіли вечеряти. Сергій розповідав про свої таланти та досягнення, але я вже все пропускала повз вуха: з таким жмотом мені точно було не по дорозі.

Після цього вечора Сергій дзвонив мені кілька разів, та я не відповідала. А у результаті просто заблокувала його номер. За кілька днів я познайомилася з Ігорем.

Ми гуляли парком, все було дуже красиво, але коли похололо, я запропонувала йому зайти в якесь закрите кафе.

Ігор погодився, ми зайшли в кафешку, але тільки-но він відкрив меню – у нього аж очі на лоба полізли. У результаті він замовив дві філіжанки кави і один шматочок пирога – на двох!

Невже зараз усі чоловіки такі, і мені слід занизити планку?