Ми з чоловіком зробили чудовий подарунок синові на весілля: подарували їм із дружиною власний будинок із ділянкою з нами по сусідству.

Я була шалено рада і горда бачити радісні обличчя наших молодят.

Я вже уявляла, як ми з невісткою збиратимемо врожай, робитимемо консервацію, пліткуватимемо за цією справою, проте все пішло не так.

Переїхавши до будинку, молодята насамперед взялися будувати паркан між нами.

А незабаром невістка сказала, що перед кожним візитом варто зателефонувати заздалегідь.

Мені стало дуже прикро, але чоловік мене заспокоював, говорячи, що дітям потрібний особистий простір, і не варто лізти в їхнє життя.

Коли я помітила, що теща сина живе в них уже тиждень, чоловікові було вже не зупинити мене. Тоді мій син вкотре зайшов до нас, забрати банку солоних огірків, сказав, щоб ми ввечері зайшли до них у гості.

Я сказала, що принесу їм із собою найкращу банку, і син пішов.

Я тоді купила в квітковому магазині улюблені півонії невістки, якими вони всю ділянку зіпсувала (адже могла фрукти і овочі посадити…).

Я вирішила принести їм півонії у банці, щоб бачили, як усе буде, якщо вони продовжать такими темпами. Мене зупинив чоловік.

Він відчитав мене, сказав, що я поводжуся як підліток, що не бачить кордонів. Він дав мені банку огірків у руки, і ми пішли.

Я така вдячна своєму чоловікові, що він не дав мені цього зробити, адже в такому разі я би зіпсувала нам усім найкращий день у житті.

Діти тоді поділилися з нами новиною: невістка була вагітна.

КІНЕЦЬ.