Після закінчення школи ми з друзями щороку збиралися на березі озера. На цьому березі ми зустрічали світанок 42 роки тому. Це був чудовий день. У нас була гітара і половину ночі ми з друзями співали пісні, веселилися …

Нас було семеро тоді. Ми поклялися, що кожен рік будемо збиратися на тому місці. Так ми й робили. Бували часи, що хтось був відсутній через хворобу, але на наступний рік ми збиралися знову разом.

У 2002 році не стало Івана. Він не повернувся.

Нас залишилося шестеро.

У 2006 році не стало Руслана. Важка хвороба.

І ось нас п’ятеро.

У 2012 році безвісти пропав Олексій. З того часу зв’язку з ним немає ні у нас, ні у рідних.

Четверо.

Минулого року не стало Володимира.

Троє.

Нас залишилося троє. Хто б міг подумати, що пройде зовсім небагато часу і більше нікому буде приходити на озеро.

Цього року розпрощався з Петром і Володимиром.

У мене залишилася гітара. Не знаю … чи варто йти до озера з гітарою в наступному році … Та ще компанія виходить … Дуже не хочеться проводити ніч наодинці з гітарою. Самому собі не хочеться співати пісні. Ком у горла і так стоїть … А там … Не знаю …

КІНЕЦЬ.