Коли Ольга ще несла своїй свекрусі тарілку теплого борщу, згадувала ті роки, як їй нелегко жилося з батьками свого чоловіка.

Свекри Ольгу зовсім не любили, вони так і не змогли її прийняти, як рідну люд ну у свою сім’ю.

І хоча у них був єдиний син і горнутися більше не було до кого, вони всі ці роки були холодними до неї. Ніколи вона жодного доброго слова від них не почула в свою сторону. Але постійно на докори батьків чоловіка намагалася змовчати.

Ольга зі своїм чоловіком не мали куди піти, тому, розуміла дуже добре, що вона живе у чужій хаті, і має дотримуватися правил їх родини. А як інакше? Хто її буде слухати, коли вона чужа в домі їх?

Сказати, що свекри були поганими людьми, так ні, їх усі в селі поважали, люди вважали їх добрими людьми, але саму Ольгу вони завжди вважали чужою дитиною і ставилися відповідно до неї.

Коли не стало свекра, мати чоловіка стала якоюсь мовчазною, Ольга намагалася більше з нею говорити, але свекруха зовсім не тягнулася до неї.

А згодом мати чоловіка злягла, вона була старенькою вже, доглядати її, крім невістки, не було кому.

– Донечко, ти зла на мене не тримай, можливо я була не найкращою матір’ю для тебе, адже дуже любила сина свого. Ми з чоловіком тобі ніколи не говорили, але хотіли, щоб він засватав доньку моєї подруги, вони люди грошовиті, а він обрав тебе.

Зараз я, дитино, шкодую, що не зрозуміла, що мій син прожив з тобою щасливе життя. Якби ти знала, як я шкодую про ті роки, коли відверталася від тебе, мені дуже важко від цього.

Вже багато років минуло, Ольга образи не тримає на свою свекруху. У неї самої двоє синів росте і вона сама не знає, яка доля чекає на неї, не хоче, щоб вони бачили, як вона погано поводиться з мамою свого чоловіка.

Вона дасть своїм синам хорошу науку, щоб і вони на старості років добре доглянули її.

Чи багато ви знаєте невісток, які доглядають своїх свекрух на старості років попри те, що вони недобре ставилися до них?

Джерело