Оксана Петрівна раділа, адже подзвонила її донька Юля та сказала, що через три дні вони приїдуть. Вже майже шість років як її донька з Назаром поїхали до Німеччини, щоб заробити грошей на весілля та будову, щоб жити окремо від батьків.

Одразу ж почалися приготування, адже приїдуть і заручини справлять а там і весілля відгуляють єдиної доньки. Юля мала одного хлопця але в них не склалося. А от з Назаром із сусіднього села, вони полюбили одне одного відразу.

Хлопець врятував Юлю від машини, що гнала прямо на неї. До кінця життя Оксана Петрівна буде дякувати майбутньому зятеві за те, що врятував її доньку.

Але слава Богу що все обійшлося, вони поїхали заробили грошей і будуть жити нормально як всі люди. Однак у жінки все одно було неспокійно на серці і думки різні чомусь лізли в голову.

Тож коли прийшов той день, що діти мали приїхати і батьки з родичами Назара то все пішло не так. Вже все було готове столи накриті з самого ранку, тільки от щось нікого не було, ні заробітчан ні сватів з родичами.

Оксана Петрівна з чоловіком вже почали хвилюватися не на жарт. Аж тільки після обіду, нарешті під’їхала машина Назара. Жінка швидко вибігла на вулицю зустрічати доньку та зятя.

Коли всі зайшли до хати, то Юля спитала у матері де всі решту гості. Оксана Петрівна не знала, що відповісти доньці, тільки знизила плечима. А Назар якийсь дивний був, він стояв на порозі та не проходив до кімнати.

Оксана Петрівна помітила це, та покликала його до столу. Однак Назар так і не зрушив з місця.

А натомість сказав: ” Майже шість років я обрав вашу доньку, хотів брати за дружину. Але тепер прошу приймайте назад. Бо одружуватися ми не будемо!” У хаті запанувала тиша, мати з донькою нічого не розуміли. Тільки дивилася одна на одну здивованим очима.

Трохи отямившись, Оксана Петрівна сама спитала у Назара: ” Що ти таке верзеш, як не будемо женитися?” . Та Назар не розгубився і відповів їй: ” Так я хотів женитися з вашою донькою, але проживши декілька років разом зрозумів, що з нею неможливо буде вжитися під одним дахом ціле життя”.

Він розповів жінці, як її донька Юля поводила себе як ревнувала його до кожного стовпа, влаштовувала істерики на рівному місці, пропадала а він її два дні шукав. Хлопець ще раз вибачився, вийняв гроші з кишені поклав на стіл і сказав, що це Юлі чесно зароблена частина коштів. Юля знову хотіла хлопця своїми витівками втримати, однак він навіть уваги не звернув, вийшов та закрив двері за собою.

Дівчина важко переживала, а після того як через дві неділі дізналася що Назар одружився з іншою, їй стало ще гірше.

Але з часом, можливо молитвами Оксани Петрівни, Юлі стало краще. Дівчина пішла працювати в магазин. Одного дня до них у магазин зайшов 50 -річний поважний поляк, який приїхав до родичів у їхнє місто. Чоловік був розлучений і дітей не мав.

Він одразу собі сподобав Юлю. Своєю увагою, подарунками, квітами він домігся прихильності дівчини.

Тепер вони живуть у невеликому польському містечку, мають господарство. І чоловік, щотижня дзвонить до Оксани Петрівни та дякує їй за чудову дружину, яка йому на старості літ подарувала двійко дітей.

А жінка тішиться та дякує Богові, що в її доньки все ж життя склалося. Хоч і Вацик уже не молодий та й не дуже красивий, однак має багато грошей. Бізнес.

Оксана Петрівна молиться щодня, щоб у них все було гаразд.

КІНЕЦЬ.