З сестрою ми якось одразу не порозумілися. Вона мені навіть у дитинстві не дуже подобалася. А коли підросла, то й зовсім почала дратувати.

З раннього віку Оленка поводилася як бабця. Виглядала вона як звичайна дівчинка, а ось характер! Оленка з будь-якого приводу значущого чи ні бурчала.

Хоч вона і була на чотири роки молодша за мене, я завжди вважала, що сестра в нашій родині найстаріша. Вона голосила більше за маму з татом і навіть більше за діда, який теж був не аматором цієї справи.

Олена завжди була всім незадоволена. Їй просто неможливо було догодити. То дуже спекотно, то холодно, то вітер сильний, то душно. Я ненавиділа ходити разом з нею та мамою до магазину за обновками. Це було справжнє катування.

Сестра не просто казала: мені це не подобається. Вона розповідала мамі цілий твір на тему: чому цю річ не слід купувати. Перевіряла рівність та якість швів, мочила тканину на предмет того, чи забарвлюється від неї інший одяг, перевіряла, чи добре пришиті ґудзики.

Професію вона обрала відповідно до свого характеру. Олена – бухгалтер. І я точно можу уявити, що моя сестра типова тітка з бухгалтерії. Така, що чіпляється до кожної букви та цифри й готова гавкати на порожньому місці.

Декілька років тому наші з сестрою шляхи конкретно розійшлися. Я поїхала за чоловіком в інше місто, а Олена жила з батьками. Бачилися ми рідко. Як ви розумієте, загальних тем для розмов ми практично не мали.

Останні два роки ми на подив почали добре спілкуватися. Мабуть, відстань дала свій ефект. Ми частенько переписувалися та іноді дзвонили. Обмінювалися своїми думками й навіть підтримували одна одну у якихось починаннях.

Олена зараз вже доросла дівчина. Живе окремо від батьків. Ось тільки з особистим життям поки що не все гладко. У неї було кілька залицяльників, але якісь несерйозні.

Цього року ми мали з чоловіком їхати відпочивати. Відпустку запланували заздалегідь. Ось тільки в останній момент чоловікові поїхати не вдалося. Через роботу йому довелося лишитися.

Ось тут чоловік і запропонував мені взяти сестру на відпочинок замість нього. Він взагалі, якщо чесно, ніколи моїм оповіданням про сестру не вірив. Все стверджував, що в мені якісь дитячі образи ще живуть. Наполягав, що сестри мають дружити та спілкуватися.

Я піддалася на вмовляння чоловіка. До того ж мандрувати одній зовсім не хотілося. Запросила поїхати сестру. Та з радістю погодилася. Що я хочу сказати? Люди не змінюються. Не вірте тому, хто намагатиметься довести вам інше!

За кілька днів у готелі Олена встигла оглянути там буквально все. Куди б ми з нею не йшли, що не робили б – все було погано.

Їй не подобалося, що надворі було холодно і пішов сніг. Пізня осінь – які ще могли бути варіанти погоди? Папір туалетний в номері недостатньо м’який і тонкий. Мило! Мило шматком, а Олена звикла використовувати рідке. Навіть подушок на ліжку – і тих надто багато!

На сніданку також було погано. Там булочки без глазурі та омлет остиглий. Хоча все можна було розігріти та радіти життю. Каву подавали огидну, не таку, як звикла пити сестра.

Ми пішли у кіно. Фільм також жахливий. То був бойовик. Так от, актори там якісь неприродно накачані. Таких у житті не буває. Повернулися до готелю. За стійкою адміністрації нас з усмішкою зустрічала молода симпатична дівчина. Олену вона дратувала. Вона так і сказала: так усміхається, що аж бісить.

Увечері в номері я спробувала увімкнути телевізор. Реклама гучна, передачі тупі. Сусіди теж, певне, хотіли щось подивитися. Їм відразу дісталося за те, що вони невиховані та не розуміють, що вони тут не одні.

Ще я випадково підслухала розмову сестри з її хлопцем. Вийшла з душу та застала приблизно таку сцену. Сестра вичитувала свого бойфренда за те, що той витратив надто багато грошей на мандарини!

– Ти мусив порахувати! Якщо стільки коштує кілограм, то тобі мали дати здачу стільки, а в тебе вийшло менше. Як так можна?! – Причому, наскільки я зрозуміла, це були гроші хлопця, і йому просто хотілося мандаринок.

До того ж Олена розмовляла дуже агресивно. Звітувала його, як дитину.
Якось я пережила ці п’ять днів. Більше я перевіряти своє сестринське кохання не збираюся. Ох і зануда.

КІНЕЦЬ.