З чоловіком розлучилися чотири роки тому, і після розлучення я із двома дітьми проживала весь цей час із його батьками. Чоловік пішов до іншої жінки і в нього вже з нею є спільна дитина.

Одразу після розлучення він відмовлявся платити аліменти, мотивуючи це тим, що я живу в його квартирі. Постійно приходив та вимагав написати відмову.

Спочатку його батьки не втручалися в наші сварки, але коли в нього в тій родині з’явилася дитина, почали підтримувати сина з приводу аліментів. Але як я можу відмовитися від цих грошей, якщо маю дві дочки – сім і десять років?

Я і так утримую їх і себе на свою зарплату, плачу свою частину комуналки і купую продукти на всю сім’ю, чим і плачу за таке житло. Але нещодавно свекруха поставила мені ультиматум, що якщо я не напишу відмову від аліментів, то шукатиму собі інше житло.

Я відмовилася і тепер вони мене просто виставили з дітьми із квартири. На свої доходи я змогла винайняти кімнату у комуналці, тому свекруха дозволила дітям повернутися до них, але без мене.

Так ми живемо тепер із дітьми у різних місцях. Вони нудьгують, я теж плачу щодня, але що робити, не знаю.

Молодша дочка попросила мене телефоном купити їм цуценя, щоб їм не було так самотньо, я купила, і тепер свекруха погрожує його викинути на вулицю, тому що прибирати після нього ніхто не хоче.

Для дітей це додатковий стрес, хоча вони й обіцяли дбати про цуценя, але ж вони півдня у школі! Ще більше посилює ситуацію те, що колишній чоловік вирішив переїхати зі своєї родини назад до батьків, а квартиру дружини здаватиме.

Я не можу приходити до дітей, бачу їх тільки вранці, коли вони йдуть до школи, але ж це не може тривати постійно? Я хочу жити разом із дітьми, але розумію, що їм там буде краще, ніж зі мною на орендованій квартирі.

Вже думаю, можливо, треба було відмовитися від цих аліментів, тим більше, що й гроші невеликі, але тепер уже пізно.

КІНЕЦЬ.