У мене проблема спілкування з дорослим сином. Живемо у 4-х кімнатній квартирі, яку немає можливості розміняти.

Мені прикро, що син схожий на квартиранта, нічого не роблячи в хаті. Іде, приходить, комп’ютер, відповідальності він не бере за побутом абсолютно.

Хочеться й допомоги, але більше хоч маленької зацікавленості та з його боку. Намагаюся просити допомоги, намагаюся довести, що за якесь облаштування соромно перед гостями, але він відповідає: «Тут я нічого не робитиму».

Я на пенсії, займаюся домашніми повсякденними справами, щось мені одній і не під силу, щось тяжко дається, та й хочеться простого спілкування ввечері. І прибирання, і приготування — все на мені.

Якими словами «достукаться» до співучасті з його боку? Щоб викликати якогось майстра, потрібні гроші, яких ледве вистачає на необхідне.

Сина я люблю, він хороша людина, але ось щось я говорю і роблю не так.

Він зовсім не дослухається до мене. Навіть не купує хліба, коли я його про це прошу. Приходить пізно, каже, що не купив, і мені доводиться самій по темряві йти.

Він звик, що в холодильнику є їжа. Звик, що все випране та прибрано. А коли я йому про це говорю, він просто мовчить. Інода навіть на комунальні послуги не вистачає, але він все ігнорує.

Думаю про те, а що буде, коли він приведе дівчину. Тоді мені взагалі житття не буде.

КІНЕЦЬ.