Дуже болить душа за мого чоловіка, а все через його матір. Ми у шлюбі з Володимиром вже 17 років.

Справа в тому, що у моєї свекрухи є  ще молодший улюблений син. Тарас з дружиною мають трьох дітей, і ці онуки – улюблені діти свекрухи. Ми ж з Володимиром бездітні. Проблеми саме у чоловіка, у дитинстві переніс хворобу, це нам підтвердили фахівці. Але в тому, що наша пара без дітей, Ольга Борисівна звинувачує мене.

За 17 років шлюбу свекруха не разу не подзвонила нам, щоб дізнатися як у нас справи, всі дзвінки – тільки якщо їй щось треба. Ми живемо від неї окремо, але завжди допомагаємо на городі, дуже багато купуємо і робимо у неї по господарству, але свекруха жодного разу нас не похвалила і не сказала, що, мовляв, молодці, не подякувала.

Але якщо її улюблений син зробить якусь несуттєву дрібничку – вона згадує і хвалить його дуже довго. Свекруха допомагає родині Тараса грошима, продуктами. У молодшого сина дружина не працює, та і він часто міняє роботи. Але саме Тарасу і його родині свекруха дарує дорогі подарунки. А про наші свята може зовсім забути.

Мати чоловіка завжди жаліє свого молодшого сина, хоча мій чоловік працює на важкій роботі – рятувальником, але свекруха цього не помічає.

Ось і виходить, що всі блага – молодшому, а від старшого вимагається лише допомога. Одного разу я намагалася поговорити про це з Ольгою Борисівною, але вона говорить, що у молодшого – діти, а у нас все гаразд і нам не потрібна допомога. І взагалі вона вважає, що ставиться до всіх однаково.

Тобто за її системою оцінювання “однаково” – це молодшому все, а старшому нічого. Більше я цю тему не піднімаю. Тримаю все в собі. Спілкуюся з нею по-доброму, виконую її прохання, допомагаю на городі. Мені дуже прикро за мого чоловіка, я бачу, що і він дуже через це переживає, адже він все бачить і розуміє.

Володимир хоче показати, що для нього це не має великого значення, але я ж чудово помічаю, як йому не приємно бачити і чути материнську турботу про молодшого сина.

І ось кілька місяців тому свекруха переїжджає в інше місто, де мешкає Тарас з родиною. Вона продала свій будинок і за ці гроші хоче купити квартиру, оформити її на молодшого сина. У нас же свого житла досі немає, орендуємо двокімнатну квартиру вже багато років у знайомих.

Позавчора мама чоловіка мені по телефону заявила, що наступного літа приїде до нас і житиме все літо у нас. Мене така ситуація не тішить від слова взагалі. Я не знаю, щиро кажучи, як мені поводитися зі свекрухою.

Я відчуваю дуже велику образу на Ольгу Борисівну, і останнім часом ловлю себе на думці, що вона мене почала надто вже дратувати. Раніше я висловлювала невдоволення Володі, але розумію, що йому це не приємно, бо вона все ж таки його мати.

А ще родичі Володимира, особливо його брат, не рідко з’являються зі своїми проханнями, Тарас взагалі щомісяця займає гроші, і тоді між нами з чоловіком виникають конфлікти, бо я проти давати йому гроші.

Я не хочу постійно сперечатися з чоловіком, от тепер і мовчу, все тримаю в собі. Але я розумію, що так довго не витримаю. Я дуже часто плачу, мені шкода себе і чоловіка. Я не знаю, як жити далі, як поводитися з родичами чоловіка.

Звичайно, можна розірвати всі з ними зв’язки, але вони все ж таки родичі чоловіка. Розлучатися з чоловіком не збираюся. Але як жити у такій атмосфері – не зрозуміло. Буду вдячна вам за будь-які думки й підказки!

Джерело