– Толік, внучці за тиждень 19 років виповниться, треба якось відзначити. Ти що думаєш із цього приводу? – Запитала Людмила Андріївна чоловіка Анатолія Івановича.

Донька Валентина з онукою Марійкою після розлучення з чоловіком повернулися на якийсь час до батьків, та так у них і залишилися. Будинок великий, місця всім вистачає. Дочка заміж більше не вийшла.

– Марійці було 10 років, коли вони до нас переїхали, і ось вже 19, як час летить… Старіємо ми з тобою, – журилася Людмила Андріївна.

– Нічого не старіємо, ми ще ого-го! А треба відзначити, я не проти. Стіл можна накрити в альтанці. За прогнозом погода має бути гарною. Марія запросить подруг та друзів з університету, родичі, сусіди, наша родина – чоловік на 20 треба розраховувати, – відповів їй чоловік.

Він активно взявся за приготування до свята, їздив по продукти, прискіпливо вибирав м’ясо для шашликів на ринку. Замаринував шашлики і дістав зі своїх засіків домашнє червоненьке – він у цій справі був великим майстром.

Застілля вийшло веселе. Гості веселилися, їли та танцювали.

Внучку здивувала поведінка дідуся. Вона його завжди вважала флегматичною та некомпанійською людиною. А тут він увесь час сипав жартами, робив жінкам компліменти, а танцював так завзято, що за ним і молоді не могли наздогнати.

Особливо дід старався, коли поряд із ним була Ольга. Ольга навчалася разом із Марією. Треба сказати, що Ольга була найстаршою на курсі. Вона кидала навчання, працювала, потім знову відновилася.

Марія бачила, що і вона виявляє до дідуся підвищений інтерес, навіть фліртує з ним, а коли вони танцювали танго, вона так ніжно обіймала його.

У міру піднятих келихів їхня симпатія один до одного ставала все відвертішою. Вони постійно шукали привід, щоб усамітнитися: то на кухню разом підуть за чимось, то квітами на дальній клумбі милуються.

Таку нетипову поведінку чоловіка помітила й бабуся. Звичайно, це її неприємно здивувало, але вона викинула з голови погані думки і вирішила, що чоловік перебрав зайвого, тож розпушив хвіст перед молодою дівчиною. Вони прожили разом 40 років, і її Анатолій завжди був вірним та надійним, як скеля.

Гості пішли, і всі заспокоїлися. Нічого страшного, насправді не трапилося, ну повеселився дідусь, з ким не буває?

Ніхто ще не знав, що це лише початок!

Анатолій Іванович, який ще працював та обіймав пристойну посаду в адміністрації міста, став часто затримуватись на роботі. У вихідні йому треба було неодмінно кудись їхати чи відвідувати якісь заходи. А невдовзі поїхав у відрядження на два тижні, попередивши домашніх, що там нема зв’язку.

Вдома всі були здивовані, ніколи не було жодних відряджень і раптом! Минуло два тижні, а він не повернувся. Схвильована дружина зателефонувала на роботу, їй сказали, що він узяв частину своєї відпустки та поїхав відпочивати у гори. Дружина все зрозуміла.

Через три тижні чоловік заявився додому – свіжий, підтягнутий. Сивина у волоссі зафарбована, модна стрижка. Він виглядав молодшим років на п’ять, точно!

Анатолій Іванович не став обманювати та юлити. Він зізнався, що закохався в Ольгу з першого погляду. Так, він їздив відпочивати з нею і дуже щасливий.

Дружина спробувала його присоромити, а він їй відповів: – Людмило, ми з тобою добре знаємо, що я одружився з тобою через вагітність. Я вчинив, як порядна людина.

Я був багато років добрим чоловіком, добрим батьком, і добрим дідом. Я виростив нашу дочку і навіть нашу онучку. Мені випало щастя, я зустрів Ольгу. Тепер я знаю, яке воно буває, справжнє кохання!

Людмила Андріївна та Анатолій Іванович розлучилися. Марія почувала себе винною, адже це вона привела до хати розлучницю.

Дім і все інше майно дід ділити не став, все залишив дружині, дочці та внучці. Для себе та своєї молодої дружини (вони офіційно зареєстрували свій шлюб) він купив двокімнатну квартиру.

Ольга навчання знову покинула, їй скоро народжувати. Людмила Андріївна та дочка Валентина в шоці!

Марія з одного боку бажає дідові щастя, але її бентежить, що Ольга молодша за діда на 40 років. Навіть, якщо вона без пам’яті його любить… На скільки років вистачить її кохання? У дідуся все-таки вік не молодий, як довго буде його любов?

Та й бабусю шкода до сліз!