Як же у мене всередині все кипить від витівки моєї свекрухи! Безумовно, я чудово розумію, що цей трюк вона б не провернула без довірливості мого чоловіка, але злитися від цього менше не виходить.

Річ у тому, що мамі чоловіка терміново знадобилася шуба. Вона так насіла на нас із цією ідеєю, ніби до неї вночі, уві сні, з’явився ангел і сказав, що шуба – це шлях до її щастя.

Одного дня (а справа була на самому початку осені) свекруха прибігла до нас, просто сяяла від радості. Їй не терпілося поділитися своєю ідеєю. Мамі хотілося шубу. Ось тільки грошей на таку дорогу покупку вона не мала. Свекруха ще успішно працює. Живе сама і непогано сама себе забезпечує.

Ми ж із чоловіком лише рік, як побралися. Винаймаємо квартиру і намагаємося хоч щось почати відкладати. Але молодим спеціалістам у нас не прагнуть платити поважні зарплати.

А тут ще мама зі своєю шубою! Ні, ми не голодуємо і не зводимо кінці з кінцями. Просто ми ще молоді, і хочеться хоч кудись ходити та хоч іноді кудись їздити, окрім роботи.

Але свекруха мала свій аргумент:

– Я ось уже пів життя прожила, а нормальної шуби так і не носила. Хіба правильно, щоб жінка собі шубу сама купувала, коли в мене син є? Я тебе виростила, вивчила, а ти не хочеш мамі подарунок зробити!

Для мене це так собі аргументи. Годувати та дати освіту – взагалі прямі батьківські обов’язки. За такі подвиги медалей не дають. Але чоловікові було від цих розмов явно ніяково.

Бачачи, що син вагається, мама вдалася до найважливішого свого аргументу. Вона запевнила нас, що подарунком вважатиметься лише половина шуби. Адже наприкінці місяця у свекрухи буде день народження! А решту вона вже якось погасить сама.

Чоловік повірив. Я, зізнатися, теж вірила у це перші кілька днів. Свекруха з моїм чоловіком разом поїхали та купили шубу, яку мама сама обрала. Покупка коштувала понад п’ятдесят тисяч. Для нас це величезні гроші.

Таких грошей у нас, само собою, не було, тож шуба була оформлена в кредит. Я скрипіла зубами, але мені це не допомогло. Чоловік наполягав, що шуба – це практично життєво необхідна річ кожної жінки. Те, що такої речі немає в моєму гардеробі, його при цьому анітрохи не бентежило.

Ми стали сплачувати кредит. Пройшло кілька платежів. Ми намагалися вносити суму, яка перевищувала обов’язковий платіж. Не хотілося, щоб цей тягар обтяжував нас максимально довго. Розраховували, що зможемо погасити кредит раніше за призначений термін.

Коли ми внесли, обумовлену половину суми, свекруха до цього моменту вже хизувалась в обновці. За вікном була зима, і мати чоловіка активно вигулювала шубу в люди. Сама ж нам розповідала, як її подружки від заздрощів лікті кусають.

Коли внесли останній платіж, ми попрямували до свекрухи в гості. Думали заразом передати їй реквізити. Чоловік збирався пояснити мамі як оплачувати через онлайн-сервіси.

Але коли ми завели розмову про кредит на шубу, свекруха миттєво заспівала іншу пісню. Відразу почалося:

-Та Що ж це робиться?! Син із матері гроші вимагає! Я стільки грошей у тебе вклала! Може мені теж із тебе компенсацію почати вимагати?

Ми із чоловіком від шоку розгубилися. Мама грала дуже натурально. Вона обурювалася, мало не плакала і запевняла, що була впевнена, що шуба – це подарунок їй на день народження.

-А Я ще перед подругами тебе нахвалювала! Ось який син у мене – матері такий подарунок зробив! Та знала б, що ти такий – ніколи б в тебе нічого не попросила!

Отак ми й пішли ні з чим. Тепер у нас кредит на мамину шубу! Ще до нього додається втрачена довіра до близького кровного родича.

Чоловік зайняв таку позицію. Він не має наміру з матір’ю лаятися. Йому взагалі важко з нею сперечатися. Вона його, як богомол, моментально зжирає.

Я ж сказала, що дорожче за коробку цукерок свекруха більше від нас ніколи нічого не отримає. Ми разом витратили багаторічний ліміт на всі подарунки для неї.

КІНЕЦЬ.