Я сиджу собі на кухні, наминаю вже третю канапку з червоною рибою, як з літньої кухні мене гукає мама: “Марічко, кури так добре несуться, я тобі ще яєць відварила, там краби в морозилці є, зроби ще салату, більше всього на столі буде”. Я з того всього як не розсміюся. Ну цілий анекдот вийшов. Ох “друзі” нам і влаштували вечір п’ятниці.

Уявіть собі. П’ятниця. В мене з найкращою подругою запланований візит до районного центру в салон краси. Після ми мали посидіти за чашечкою кави і посмакувати смачнющими сушами з “червоненьким”, але дзвінок чоловіка змінив всі наші святкові плани.

– Марічко, Роман з дружиною сьогодні годинка четверта приїдуть до нас в гості.

– Які гості, Петре? В мене геть інші плани. Та й з тією його дружиною я не дуже люблю спілкуватися. Ти ж знаєш, з неї і слова годі витягнути, а розважати її я не маю ніякого бажання.

Цей Роман добрий друг мого чоловіка. І якщо він людина весела, компанійська, то його дружина Анна – ні риба ні м’ясо.

Але що вже поробиш, гості так гості!

Після перукарні я побігала по магазинах, скупилася до столу, бо ж не буду гостей приймати салом і цибулею.

Накупила такого, що ми самі не часто їмо. І рибку червону на канапки і сирів різних, і ребра, щоб в медовому соусі з картопелькою приготувати.

А щоб не було так скучно з тою Анною, попросила, щоб моя подруга Уляна, з якою я мала суші їсти, в той час до нас забігла і розбавила обстановку, вона в нас така людина, як то кажуть, душа компанії.

Правда, була невеличка “загвоздка”. Уляна в нас вчителька фізики і на цей час мала учня на репетиторство. Та через мої вмовляння, не лишати мене з тою Анною сам на сам, Уляна переносить навчання на понеділок.

Ну, все ніби складалось добре. Я приїхала додому і взялась за роботу. Старшому сину дала завдання пропилососити, сама пилюку порозганяла і взялась за приготування страв. Ребра маринувалися, канапки готові, сири також красувалися на сирній дошці. Зрозумівши, що є час, я вирішила покупати нашого чотирилапого улюбленця, щоб де не глянь, всюди ідеально.

Коли підходив час “Х”, сказала синам переодягнутись в нові спортивні костюми. Всі були готові до прийому гостей, які не є частими в гостями в нашому домі.

Я ще підвела губки для краси, як в хату заходить чоловік.

– Знаєш, Марічко, так вийшло, що Роман з Анною посварилися… вони не приїдуть.

В мене не було слів, одні емоції. Сіла я на кухні і румиґаю ті дорогі канапки з червоною рибою і нічого, що завтра прийдеться добряче через них попітніти на фітнесі. Попід стіл бігає викупаний Мікі, а сини чемно виглядають у вікно автівку, бо з гостями мали приїхати і їхні діти.

Ну, думаю, нічого, попереду вихідні, з’їмо.

А ж тут з літньої кухні мене гукає мама: “Марічко, в нас так яєць багато кури нанесли. Я тобі відварила, в морозилці є краби, зроби салату, більше всього на столі буде”.

Не знаю, чи то від нервів, чи через що, але я розреготалася.

Подруга звісно ж прийшла, бо що вже, учень був перенесений, а стіл повний наїдків.

Ось так, через людей, ми наробила “переполоху”.

Пес викупаний, в хаті чистота, їсти наварено на всі вихідні, ну а те, шо гроші потрачені, то таке, заробимо ще…

Якщо чесно, то я вже чоловіку сказала, що якщо Роман захоче з нами зустрітися, то лише на їх території, або ж в крайньому випадку, на нейтральній.

Ви знаєте, поки мама з тими яйцями мене не погукала, я злилася, а потім, як рукою зняло…

А як ви реагуєте на такі ситуації?

Джерело