Наш шлюб із Андрієм ніколи не був ідеальним. Ну, може, в перший рік, коли сімейне життя було огорнуте флером романтики та закоханості. А потім все якось почало скочуватися в побутовуху.

Я думала, що коли у нас з’являться діти, то буде краще. За кілька років народилася Аліна, а потім і Ксюша. Але це лише загострило ситуацію. Я сиділа у декреті, грошей було мало. Під приводом, що треба більше заробляти, Андрій майже перестав приходити додому.

Напевно, чоловік насправді працював, але я підозрюю, що ліворуч він теж встигав ходити. Мені тоді було не до зрад чоловіка. Дівчатка, які постійно хворіли і не спали ночами – ще те випробування. Я тоді схудла кілограм на п’ятнадцять, хоча все життя було повне.

Більш-менш я змогла видихнути, коли діти пішли до школи. Тоді ж почала думати, що треба міняти роботу. Я закінчила педагогічний та викладала англійську мову в школі. Під час декрету підробляла репетитором. Поступово зрозуміла, що он-лайн я заробляю більше.

Коли доньки почали вчитися, у мене з’явився хоч якийсь вільний час. Я присвятила його саморозвитку. Регулярно збільшувала свою кваліфікацію. Потім подала заявки на роботу перекладачем. Постійного місця мені поки що не пропонували, лише разові підробітки. Але гроші є гроші, а досвід є досвідом.

І якщо на роботі у мене все було непогано, то стосунки з чоловіком остаточно розладналися. Ми про це кілька разів говорили. За підсумками вирішили, що житимемо як сусіди. Дочекаємось, коли доньки стануть повнолітніми, а потім розлучимося.

Але Андрій не витримав. Коли Алінці виповнилося шістнадцять, а Ксюші п’ятнадцять, чоловік сказав, що хоче розлучитися. І висунув несподівану умову.

– Дочки нехай зі мною живуть, – оголосив чоловік. – А то я знаю, які баби зараз хитрі. Вижимають із мужиків аліменти, а самі потім на них шикують

– А, то я буду аліменти платити? – уточнила я.

– Мені від тебе нічого не треба, – гордо сказав Андрій. – Стільки років вас трьох тягнув на своїй шиї, вже з двома справлюся.

Я не стала уточнювати, що “тягнув” він їх у тому числі завдяки моїм підробіткам та грошам, які я займала у батьків. Ще, звісно, ​​я, як могла, заощаджувала на собі. Про хитрощі скромного ведення домашнього господарства промовчу, це у нас багато жінок вміють.

Поговорила із дочками. Вони в мене дівчатка самостійні та цілком розумні. Мене повністю підтримали. Сказали, що навіть якщо батько не піклуватиметься про них, самі з усім упораються. На тому й вирішили.

Доньки залишилися з Андрієм, я ж прийняла пропозицію про роботу перекладачем та поїхала до іншого міста. Про те, що відбувалося далі, мені повідомляли дівчатка та мої батьки.

Якщо розповідати коротко – Андрій швидко зрозумів, що самотужки виховувати двох підлітків не так просто й дешево, як він розраховував. Він здивувався, що, виявляється, дітям, які швидко ростуть, постійно потрібний одяг, взуття, косметика, шкільне приладдя.

А ще є незаплановані витрати, наприклад стоматолог – у молодшої розболівся зуб. А старша ходить на танці – треба купувати костюми на виступи.

Ще з’ясувалося, що на приготування, прибирання, прання, купівлю продуктів та інше теж йде чимало сил часу та грошей. Через місяць він подзвонив мені і сказав, що я теж маю матеріально вкладатися у виховання своїх дочок. Я відправила гроші, але на особисті карти Аліни та Ксюші.

Минуло ще кілька місяців, і Андрій сказав, що він має до мене серйозну розмову. Я тоді якраз прилетіла до рідного міста, і ми зустрілися особисто.

Колишній чоловік, ховаючи очі, оголосив мені, що взагалі-то я мати і маю сама займатися своїми доньками. На що я відповіла, що Андрій сам поставив цю умову, і дівчата до повноліття житимуть із ним. Вони мене, до речі, підтримали.

Тепер колишній чоловік розповідає всім нашим знайомим про мене гадості. Кинула на нього двох дітей, не допомагаю грошима, а сама поїхала до іншого міста до коханця.

КІНЕЦЬ.