У свій 65-й день народження Ганна розмірковувала біля вікна, бавлячись думкою про те, щоб найняти кокетливу сусідку для розчищення засніжених доріжок.

Незважаючи на недавній переїзд до села, віддаючи перевагу впорядкованому життю, а не спілкуванню, вона зберегла здоров’я та зовнішній вигляд, контрастуючи з простим сільським життям сусідки.

Проігнорувавши рано-вранці привітання з днем народження на телефоні, Ганна вирішила відключитися, засунувши гаджет у глибини шафи.

Вона вирішила сама прибирати сніг, приймаючи зимову холоднечу з почуттям незалежності. “Господи, як добре!”

– Вигукнула вона, але її піддражнила сусідка, що запропонувала допомогу.

Наполегливе прагнення Ганни до усамітнення відображало її прізвисько “Залізна леді” – титул, який вона отримала за стоїчну поведінку як на роботі, так і на селі.

Потягуючи чай, Ганна поринула у минуле. Вона згадувала свій ранній шлюб, сповнений обіцянок і любові, поки важка вагітність і визнання чоловіка в невірності не зруйнували її довіру.

Народження дитини, від якої вона відразу ж відмовилася, стало поворотним моментом, що привело її до самотнього життя та професійного успіху. Її син, який виріс і був щасливим, згодом почав шукати її, підтвердивши її рішення зосередитися на кар’єрі та фінансовій безпеці.

Тепер, не потребуючи ні грошей, ні чоловіка, ні родичів, Ганна знаходить задоволення у своїй незалежності, навіть коли готується знову зустрітися з холодами.

“Як гарно!” – каже вона, насолоджуючись безтурботністю свого вибору та сніговим краєвидом перед собою. А хто може збити людину зі шляху, якщо вона насолоджується саме дорогою до мети, а не кінцевим результатом?!

КІНЕЦЬ.