Якось вранці Ярослава випадково підслухала розмову свого чоловіка з його пасією, і чула, як Тарас пообіцяв їй, що саме сьогодні він про все розповість своїй дружині. Коли Тарас таки наважився на розмову, Ярослава його уважно вислухала, і задала лише одне питання: – Чим вона краща за мене? – Нічим не краща, – спокійно відповів Тарас. – Просто я колись любив тебе, а тепер я люблю її. Це був не єдиний неприємний сюрприз для Ярослави. Бо при розлученні виявилося, що весь бізнес, який мав би вважатися спільно нажитим майном, записаний на батьків Тараса, і Ярославі від нього нічого не перепаде
Додому Ярослава не хотіла йти, бо вже знала, що саме сьогодні чоловік їй зізнається в тому, що у нього є інша, і він йде з сім’ї.
Про те, що у чоловіка є інша жінка, Ярослава дізналася випадково. Вона йшла повз кафе, і побачила у вікні Тараса. Хотіла зайти, щоб привітатися, але вчасно помітила, що він не один, а в супроводі молодої білявки.
Ярослава стала за рогом і вирішила зачекати, щоб подивитися, що буде далі. Тарас вийшов з кафе, вони з тією жінкою сіли в машину, і поїхали. Відразу було видно, що це не просто знайома, бо він не зводив з неї очей, і ніжно тримав її за руку.
А потім Ярослава відразу взяла телефон і набрала чоловіка, а він сухо їй сказав, що зараз на важливій нараді, і передзвонить пізніше.
Тоді Ярослава і зрозуміла, що чоловік її обманює, але вирішила ще почекати, адже не так просто викреслити 10 років сімейного життя.
Познайомилися вони в свій час теж в кафе, де Ярослава святкувала свій 25-річний ювілей. А Тарас туди прийшов з друзями відпочити. Він відразу помітив іменинницю, і зметикував швиденько замовити їй букет троянд.
Так і почалася їхня історія кохання. Почуття, яке між ними спалахнуло, було настільки сильним, що Тарас вже через місяць зробив їй пропозицію. Відтоді вони і разом.
Не все просто було у подружжя. Тарас дуже хотів стати багатим, тому шукав різноманітні способи, як заробити гроші. Дружина його постійно підтримувала, казала, що у нього обов’язково все буде, просто треба зачекати.
Але одного разу вона дізналася, що у чоловіка є великі борги, через які у нього будуть ще більші неприємності.
Тоді Ярослава поїхала в село до батьків, і запитала дозволу, чи можна продати будинок бабусі, який їй залишився у спадок, щоб врятувати чоловіка.
Мама тоді відмовляла її, просила не робити необачного вчинку, але Ярослава, яка дуже любила свого чоловіка, щиро хотіла йому допомогти.
Той спадковий будинок вона швидко продала, а всі виручені гроші без вагань віддала своєму чоловікові. Тарас розплатився з усіма боргами, решту грошей вклав у власний бізнес, і відтоді справи у нього пішли вгору.
Ярослава раділа його успіхам, і у всьому завжди його підтримувала. Хто ж знав, що Тарас так не оцінить її старання, що аж заведе собі любов на стороні?
Те, що розлучення неминуче, і це лише справа часу, Ярослава знала, але вона не могла зізнатися чоловікові в тому, що їй усе відомо. Може тому, що ще в глибині душі вірила, що чоловік одумається і кине ту жінку.
Але якось вранці Ярослава випадково підслухала розмову свого чоловіка з його пасією, і чула, як Тарас пообіцяв їй, що саме сьогодні він про все розповість своїй дружині.
Коли Тарас таки наважився на розмову, Ярослава його уважно вислухала, і задала лише одне питання:
– Чим вона краща за мене?
– Нічим не краща, – спокійно відповів Тарас.
– Просто я колись любив тебе, а тепер я люблю її.
Це був не єдиний неприємний сюрприз для Ярослави. Бо при розлученні виявилося, що весь бізнес, який мав би вважатися спільно нажитим майном, записаний на батьків Тараса, і Ярославі від нього нічого не перепаде.
Але час таки розставив все по своїх місцях. Тарас жив з своєю молодою дружиною до тих пір, поки у нього були гроші. Тетяна витягнула з чоловіка все, що могла, а потім вона пішла від нього – до молодшого і багатшого.
Тарас тоді вирішив, що варто повернути дружину. Але коли він відшукав Ярославу, вона вже була заміжньою, і в другому шлюбі почувалася настільки щасливою, що про Тараса навіть і думати перестала.
В цій історії кожен отримав те, на що заслуговував. Таке воно життя – рано чи пізно кожен отримає по заслугам.