Настя вже з пів години крутилася перед дзеркалом.

-Мамо, я після занять із друзями зустрічаюся, – вона була з самого ранку не в настрої.

-Ну добре, Настуню, тільки не пізно.

-Знову з цим Володькою кудись зібралася? – батько вийшов з ванної.

– Щось він на тебе недобре впливає. Ти в кімнаті своїй прибрала, чи знову мати повинна прибирати? Вчора твої штори поправляли, все відвалилося, почеплене неохайно, а тобі все одно. Настя, що мовчиш?

-А може я за Володю заміж збираюся, чим це він такий поганий?!

-Ще чого не вистачало! За цього неробу, – тато аж стрепенувся.

– Та краще, тоді вже взагалі вийти за першого зустрічного! І ти мені не відповіла, Настю, ти прибрала у своїй кімнаті?

-Прибрала, – зухвало відповіла Настя. – Мамо, ну що він постійно свариться? Йому не важливо, як у мене справи, тільки навчання та прибирання, а що в мене на душі, йому всеодно!

-Настя! Що означає “він”? Ну, що з тобою? Ти ж завжди з татом.., – мама навіть не придумала одразу, що сказати.

– І в кіно, і в басейн разом ходила, і в похід з твоїми друзями. І справи всі разом робили. Що дивного, що тато нагадує тобі про порядок? Ти ж уже доросла! Та що з тобою? – мама просто розгубилася.

-Доросла? Та йому нічого не подобається! І друзі мої йому не подобаються, і він весь час свариться через дрібниці! І взагалі, мені тепер зрозуміло! Я знаю, я йому чужа, він мене не любить!

Я все бачила! Я бачили ті папери, коли свій паспорт у шафі шукала! Тепер я знаю все, що ви зробили!

Мати з батьком аж присіли від здивування.

Так, так! Я знаю що він мене удочерив… А ще казали мені, що я на тата схожа! Ви все життя мені брехали, – і Настя зі сльозами, гримнувши дверима вискочила з дому.

-Ну, що за нісенітниці? І як там узагалі все це опинилося? Треба було давно їй все це розповісти, ну просто нісенітниця якась! Ну треба ж! – і Олена Іванівна, мама Насті, засмучена присіла на диван. – Дмитрику, ну правда, що ти з нею так строго? У неї перехідний вік. Критику друзів вона погано сприймає. Думає, ми її думку не поважаємо.

-Занадно мʼяка ти з нею, що я їй такого сказав? І цей Володька… Тобі ж він теж не сподобався. Очі ховає, чим займається – не зрозумієш, – Дмитро Сергійович і сам був не радий, що так сталося.

Настя в сльозах бігла сходами, ще й ліфт не працював! З Володькою вона розлучилася, він і справді недолугий виявився. Але було прикро, що “він” свариться, ніби їй не довіряє. Друзі йому її не подобаються, і взагалі… Невже і справді він її удочерив?

На другому поверсі двері різко відчинилися, і Настя ледь на когось не натрапила.

-Ой, Настя, привіт, вибач, ти як? – це був Денис, колишній її однокласник. Вони ще в дитсадку в одну групу ходили.

-Привіт, ти поспішаєш, хочеш підвезу? – раптом запропонував Денис.

Ось хто завжди був нудний і правильний. Нудний неймовірно, завжди в дитячому садку спав у тиху годину. А у школі ніколи не списував і не підказував нікому. Вчителі його любили.

-Привіт! Ну давай, підвези, – Настя бачила в ньому того ж нудного хлопця, як і в дитинстві.

Денис уже в садку дивився на неї закоханими очима, і Настя завжди знала, що вона йому подобається.

До речі, чим не варіант, їй-таки тато, тобто «він», запропонував вийти за першого зустрічного. Ось так він її любить, заміж видати хоче якнайшвидше. Що ж, Денис – перший нею зустрінутий! Потрібно подумати про це.

-У мене машина проста, але я її сам купив, – Денис явно зрадів, що Настя погодилася.

– Я пілотом хотів стати, але не вийшло… Ось тепер автослюсарем працюю і навчаюсь.

Настя думала про своє, майже не слухаючи Дениса.

-А чому не вийшло пілотом? Не взяли, чи що? – запитала вона, щоб не мовчати вже зовсім.

-Та ні, просто так вийшло. У мене ж мама, адже ти чула, напевно. Я коли о восьмий перейшов, мама заслабла. Ми з татом удвох залишилися. А потім батько одружився, до тієї жінки пішов, а квартиру залишив мені. У них там дитина народилася, брат мій зведений. У батька дружина гарна, кохає його. А я ось сам, мені тепер працювати треба, і взагалі.

-Стривай, то тебе батько залишив, чи що? – обурилася Настя.

-Ну чому залишив, – Денис зупинився біля припаркованої біля будинку машини. – Адже я вже школу закінчив. Здоровий мужик, можу і сам собі заробити. Я так батькові і сказав, і я радий, що він має сім’ю.

Вони сіли в машину. Настя слухала Дениса, і дивувалася. Як він змінився? Спортивний, впевнений у собі. Вона мимоволі порівнювала своїх знайомих із Денисом, і порівняння були не на їхню користь.

-А я з батьками посварилася, – раптом поділилася з ним Настя.

-Та облтш, хіба ж можна, у тебе дуже хороші батьки, – Денис по-доброму посміхнувся. – Ти так на батька схожа, я вас часто разом бачу і… трохи заздрю.

Слова про схожість розізлили Настю, і всю дорогу, що залишилася, вона мовчала.

Але Денис ніби й не надав цьому значення, поблажливо посміхаючись. І Насті навіть було приємно, коли наступного ранку він уже чекав її на подвір’ї.

Якось непомітно, день за днем ​​спілкуючись із Денисом, Настя раптом відчула, що все частіше думає про нього. Коли він подзвонить. Чи чекає він на неї. З Денисом було добре та надійно.

-Мамо, тату, до речі, я хочу познайомити вас із першим зустрічним, – якось уранці за сніданком повідомила Настя.

-Яким ще першим зустрічним? – не зрозуміла мама.

-А це ти… У тата спитай, – розсміялася Настя. – Тато, до речі, ти пробач, що я нісенітниці тоді говорила. Мама мені все пояснила, що ви були не одружені, коли я народилася. І дуже сварилися. Мама образилася, і поставила у рядку “батько” прочерк, коли мене реєструвала. А потім ви помирилися і тобі… Довелося мене удочерити.

Мамо, тату, які ж ви в мене хороші! Тату, я в кімнаті прибрала, пил витерла, сміття з відра винесла. В інституті все добре, увечері буду вчасно! – Настя допила какао, поцілувала батьків і побігла.

-Що це було?, – здивувався Дмитро Сергійович.

-А ти як думаєш?

-Що думаю? Схоже, нарешті, у Насті хлопець хороший з’явився.

-А до чого тут перший зустрічний?

-Та не бери в голову. Це я від безвиході тоді сказав, а Настя підхопила. Хотіла спеціально зробити, а зрештою, схоже, хорошого хлопця зустріла.

Через рік Настя й Денис одружилися. Настя переїхала до чоловіка.

Колись Денис розповість їхнім дітям, що любив їхню маму ще з дитячого садка. І дочекався, коли вона нарешті подорослішала, і зрозуміла, що він найкращий на всьому білому світі!

Настя вже з пів години крутилася перед дзеркалом.

-Мамо, я після занять із друзями зустрічаюся, – вона була з самого ранку не в настрої.

-Ну добре, Настуню, тільки не пізно.

-Знову з цим Володькою кудись зібралася? – батько вийшов з ванної. – Щось він на тебе недобре впливає. Ти в кімнаті своїй прибрала, чи знову мати повинна прибирати? Вчора твої штори поправляли, все відвалилося, почеплене неохайно, а тобі все одно. Настя, що мовчиш?

-А може я за Володю заміж збираюся, чим це він такий поганий?!

-Ще чого не вистачало! За цього неробу, – тато аж стрепенувся. – Та краще, тоді вже взагалі вийти за першого зустрічного! І ти мені не відповіла, Настю, ти прибрала у своїй кімнаті?

-Прибрала, – зухвало відповіла Настя. – Мамо, ну що він постійно свариться? Йому не важливо, як у мене справи, тільки навчання та прибирання, а що в мене на душі, йому все одно!

-Настя! Що означає “він”? Ну, що з тобою? Ти ж завжди з татом.., – мама навіть не придумала одразу, що сказати. – І в кіно, і в басейн разом ходила, і в похід з твоїми друзями. І справи всі разом робили. Що дивного, що тато нагадує тобі про порядок? Ти ж уже доросла! Та що з тобою? – мама просто розгубилася.

-Доросла? Та йому нічого не подобається! І друзі мої йому не подобаються, і він весь час свариться через дрібниці! І взагалі, мені тепер зрозуміло! Я знаю, я йому чужа, він мене не любить!

Я все бачила! Я бачили ті папери, коли свій паспорт у шафі шукала! Тепер я знаю все, що ви зробили!

Мати з батьком аж присіли від здивування.

Так, так! Я знаю що він мене удочерив… А ще казали мені, що я на тата схожа! Ви все життя мені брехали, – і Настя зі сльозами, гримнувши дверима вискочила з дому.

-Ну, що за нісенітниці? І як там узагалі все це опинилося? Треба було давно їй все це розповісти, ну просто нісенітниця якась! Ну треба ж! – і Олена Іванівна, мама Насті, засмучена присіла на диван. – Дмитрику, ну правда, що ти з нею так строго? У неї перехідний вік. Критику друзів вона погано сприймає. Думає, ми її думку не поважаємо.

-Занадно мʼяка ти з нею, що я їй такого сказав? І цей Володька… Тобі ж він теж не сподобався. Очі ховає, чим займається – не зрозумієш, – Дмитро Сергійович і сам був не радий, що так сталося.

Настя в сльозах бігла сходами, ще й ліфт не працював! З Володькою вона розлучилася, він і справді недолугий виявився. Але було прикро, що “він” свариться, ніби їй не довіряє. Друзі йому її не подобаються, і взагалі… Невже і справді він її удочерив?

На другому поверсі двері різко відчинилися, і Настя ледь на когось не натрапила.

-Ой, Настя, привіт, вибач, ти як? – це був Денис, колишній її однокласник. Вони ще в дитсадку в одну групу ходили.

-Привіт, ти поспішаєш, хочеш підвезу? – раптом запропонував Денис.

Ось хто завжди був нудний і правильний. Нудний неймовірно, завжди в дитячому садку спав у тиху годину. А у школі ніколи не списував і не підказував нікому. Вчителі його любили.

-Привіт! Ну давай, підвези, – Настя бачила в ньому того ж нудного хлопця, як і в дитинстві.

Денис уже в садку дивився на неї закоханими очима, і Настя завжди знала, що вона йому подобається.

До речі, чим не варіант, їй-таки тато, тобто «він», запропонував вийти за першого зустрічного. Ось так він її любить, заміж видати хоче якнайшвидше. Що ж, Денис – перший нею зустрінутий! Потрібно подумати про це.

-У мене машина проста, але я її сам купив, – Денис явно зрадів, що Настя погодилася. – Я пілотом хотів стати, але не вийшло… Ось тепер автослюсарем працюю і навчаюсь.

Настя думала про своє, майже не слухаючи Дениса.

-А чому не вийшло пілотом? Не взяли, чи що? – запитала вона, щоб не мовчати вже зовсім.

-Та ні, просто так вийшло. У мене ж мама, адже ти чула, напевно. Я коли о восьмий перейшов, мама заслабла. Ми з татом удвох залишилися. А потім батько одружився, до тієї жінки пішов, а квартиру залишив мені. У них там дитина народилася, брат мій зведений. У батька дружина гарна, кохає його. А я ось сам, мені тепер працювати треба, і взагалі.

-Стривай, то тебе батько залишив, чи що? – обурилася Настя.

-Ну чому залишив, – Денис зупинився біля припаркованої біля будинку машини. – Адже я вже школу закінчив. Здоровий мужик, можу і сам собі заробити. Я так батькові і сказав, і я радий, що він має сім’ю.

Вони сіли в машину. Настя слухала Дениса, і дивувалася. Як він змінився? Спортивний, впевнений у собі. Вона мимоволі порівнювала своїх знайомих із Денисом, і порівняння були не на їхню користь.

-А я з батьками посварилася, – раптом поділилася з ним Настя.

-Та облиш, хіба ж можна, у тебе дуже хороші батьки, – Денис по-доброму посміхнувся. – Ти так на батька схожа, я вас часто разом бачу і… трохи заздрю.

Слова про схожість розізлили Настю, і всю дорогу, що залишилася, вона мовчала.

Але Денис ніби й не надав цьому значення, поблажливо посміхаючись. І Насті навіть було приємно, коли наступного ранку він уже чекав її на подвір’ї.

Якось непомітно, день за днем ​​спілкуючись із Денисом, Настя раптом відчула, що все частіше думає про нього. Коли він подзвонить. Чи чекає він на неї. З Денисом було добре та надійно.

-Мамо, тату, до речі, я хочу познайомити вас із першим зустрічним, – якось уранці за сніданком повідомила Настя.

-Яким ще першим зустрічним? – не зрозуміла мама.

-А це ти… У тата спитай, – розсміялася Настя. – Тато, до речі, ти пробач, що я нісенітниці тоді говорила. Мама мені все пояснила, що ви були не одружені, коли я народилася. І дуже сварилися. Мама образилася, і поставила у рядку “батько” прочерк, коли мене реєструвала. А потім ви помирилися і тобі… Довелося мене удочерити.

Мамо, тату, які ж ви в мене хороші! Тату, я в кімнаті прибрала, пил витерла, сміття з відра винесла. В інституті все добре, увечері буду вчасно! – Настя допила какао, поцілувала батьків і побігла.

-Що це було?, – здивувався Дмитро Сергійович.

-А ти як думаєш?

-Що думаю? Схоже, нарешті, у Насті хлопець хороший з’явився.

-А до чого тут перший зустрічний?

-Та не бери в голову. Це я від безвиході тоді сказав, а Настя підхопила. Хотіла спеціально зробити, а зрештою, схоже, хорошого хлопця зустріла.

Через рік Настя й Денис одружилися. Настя переїхала до чоловіка.

Колись Денис розповість їхнім дітям, що любив їхню маму ще з дитячого садка. І дочекався, коли вона нарешті подорослішала, і зрозуміла, що він найкращий на всьому білому світі!