Мені у спадок дісталася простора трикімнатна квартира. Ремонту ці стіни до ладу не знали.

Перед тим як заїхати у своє нове житло, я вирішила там все капітально змінити. Грошей на дизайнера зайвих не було, тож я все робила сама. З величезним старанням я продумувала кожну кімнату.

Наразі безліч додатків для створення таких проектів. Я сама підбирала кольори, стилі, освітлення.У квартирі повністю було замінено підлогу, двері, вся сантехніка та плитка у ванній. Від колишнього не залишилося взагалі нічого. Навіть вхідні двері я змінила.

На момент ремонту я була одна, тож усі питання з будівельною бригадою вирішувала сама. Новий інтер’єр обійшовся мені майже половину вартості самої квартири. Однак я планувала тут жити дуже довго, тому й не економила.

Я сама проектувала собі кухню. Продумала кожен ящик, де він висуватиметься, а де відкриватиметься. Об’їздила три сусідні міста, щоб знайти ідеальні шпалери для спальні.

Для мене моя квартира – це моє дітище! Я зробила тут кожен квадратний сантиметр. Бачила її повністю зруйнованою та новоствореною з нуля.

На стадії коли ремонт уже був завершений, але я все ще не переїхала, бо грошей не було, щоб купити необхідні меблі, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.

Він тоді жив у орендованому житлі. Та й загалом, як я зрозуміла, моєму чоловікові плювати якогось кольору шпалери в тому просторі, де він живе.

Майже за рік ми одружилися і заїхали до моєї оновленої квартири вже вдвох. Зараз ми одружені третій рік і я розумію, що я починаю дратуватися від того, що мій чоловік так байдуже ставиться до навколишніх речей.

За неповні три роки чоловік примудрився зіпсувати безліч речей. Наприклад, мій чоловік розбив унітаз. Тепер у ньому помітний скол. На раковину у ванній кімнаті він пролив клей, який нам так і не вдалося відтерти.

Коли чоловік одного разу поліз замінити лампочку в люстрі, він якимось неймовірним способом проткнув натяжну стелю.

Шпалери в коридорі зберігають відбиток його брудної руки. Адже він не подумав, що як маслянистою рукою схопитися за стіну, коли знімаєш взуття, то цей слід так і залишиться там.

В одній кімнаті поклеєні шпалери під фарбування. Вони виглядають жахливо, бо чоловік їх подряпав. У цих місцях фарба відвалилася, і тепер там просто білі смуги.

А одного разу він мало не підірвав мікрохвильову піч. Виявляється людина не знала, що якщо покласти туди розігріватись рибу прямо у фользі, можуть настати незворотні наслідки.

Все, до чого торкається мій чоловік, ламається. Згоріла одна із конфорок на електроплиті. Холодильник здали на ремонт, але там сказали, що відремонтувати його буде дорожче, ніж купити новий.

Я б могла сприймати все це спокійніше, якби чоловік щоразу не повторював мені, що в цій квартирі він нічого робити чи ремонтувати не збирається. Адже це моя дошлюбна власність, а отже він тут ніхто. То навіщо в такому разі витрачати свої сили та гроші на чуже майно?

Щоразу, коли я знаходжу нову пляму або подряпину на міжкімнатних дверях для мене це як удар ножем по серцю.

Окрім особистих ресурсів я ж сюди витратила ще й купу грошей. Довелося продати земельну ділянку, яку віддали мені батьки. Але це не покрило всі витрати. Я тільки наступного року повністю розрахуюсь із боргами за ремонт.

Раніше мені здавалося, що все насправді у чоловіка виходить випадково, а тепер я все частіше почала замислюватися над тим, що чоловік робить це спеціально. Адже в мене нічого не ламається, а в нього таке відбувається із завидною регулярністю.

Чоловік до всього ставиться легковажно, у нього душа не болить. Він не вибирав усі ці речі, не брав участі у ремонті та купівлі.

Я розумію, що збоку виглядає так, ніби я думаю меркантильно, але мені справді шкода. Особливо тому, що про ремонт та заміну всього зіпсованого питання взагалі не стоїть.

Тому що: «Раптом ми завтра розлучимося, то навіщо мені сюди вкладатися?»

КІНЕЦЬ.