В цьому році мені виповниться 30, і хоч це кругла дата, але я вирішила її не відзначати. Аргументів було багато, але головний – у мене немає настрою.

Я вважала, що маю право так зробити, але я навіть не думала, що через це я можу посваритися із свекрухою. Вона заявила, що вона з свекром обов’язково прийдуть мене привітати, і тому я зобов’язана накрити для них стіл.

– В нашій родині прийнято відзначати всі свята! – безапеляційно сказала вона. І додала, що в неділю, на обід вони прийдуть до мене в гості.

Слова свекрухи мене неабияк обурили. Я не розумію, чому я маю жити за її правилами? В моїй сім’ї прийнято робити так, як хочеться. Наприклад, мої батьки далеко не кожного року відзначали дні народження. Вони взагалі не любили шумні компанії, я і не пам’ятаю, щоб у нас вдома збиралися гості.

Саме тому я вважаю, що свято має приносити задоволення, а не зайвий клопіт. Навіщо святкувати через силу? У мене немає бажання вичищати квартиру, два дні готувати, а потім ще два дні прибирати після гостей.

В минулому році я повелася на вмовляння свекрухи. Я прийняла всіх гостей у себе вдома. Займалася прибиранням, приготуванням, обслуговуванням – мені ніхто не допомагав, всі просто сиділи за столом, їли, пили, і навіть ніхто не встав, щоб допомогти мені зібрати тарілки зі столу.

Тоді я і зареклася, більше на таке не підписуватися. Тим більше, щоб накрити стіл – потрібні гроші, і не малі, а у нас останнім часом з фінансами не дуже добре. Ми з чоловіком вирішили замовити столик у ресторані та змінити обстановку. Хіба я не заслужила такого свята?

Свекруха купила мені на день народження золотий ланцюжок, щоб я мала від неї пам’ятку. Вона навіть не запитала, чи подобається він мені і чи збираюся я його носити. Вибирала вона на свій смак, який з моїм не дуже то і сходиться.

Я не хочу від неї ні ланцюжка, ні чогось іншого, я спокою хочу, а подарунки мені зовсім не потрібні. Я ще й телефон хочу відключити, щоб мені ніхто не дзвонив та не писав. Я хочу провести цей день спокійно та душевно. У компанії з коханою людиною.

Усі родичі з розумінням поставилися до мого рішення. Тільки свекруха обурюється. Вона зателефонувала мені і спитала, який я хочу подарунок. Я їй пояснила, щоб вона не витрачалася, оскільки відзначати день народження не планую. Немає в мене бажання стояти біля плити, мити підлогу, догоджати всім і видавлювати з себе посмішку.

Проте, мама чоловіка продовжує наполягати на своєму. Мовляв, треба хоча б кілька людей запросити, адже у їхній родині так не заведено. Я кілька разів їй повторила, що не налаштована на святкування, але натрапила на стіну нерозуміння. Вона купила подарунок на свій смак, і вирішила, що буде так, як вона сказала.

– Як не святкувати день народження? Наша родина звикла відзначати такі свята! – обурюється свекруха.

Вона вирішила, що я таким чином хочу віддалитися від їхньої родини. Але це не так. Я просто вирішила не влаштовувати домашні посиденьки, а відпочити. Чому я не можу цього зробити?

Свекруха вже і мого чоловіка на свою сторону перелаштувала, тепер вже і він мене питає, невже мені так важко накрити для його родичів стіл?

І як мені бути? Може, таки приготувати святкову вечерю, щоб свекруха не ображалася? Як ви думаєте?

Джерело