Вікторія переступила квартиру з одною торбинкою через плече. Ні виделки ні ложки ні перини, їй мама не зладувала на придане. Але я і слова не сказала, бо розумію, що сім’я в них не багата, ще й окрім Віки в моїх сватів є двоє молодших дітей, яких треба на ноги ставити. Я ж по можливості трохи свого вділила, а дещо і нове прикупила для молодої сім’ї. Я робила все, заради їх блага, лиш би вони не надумали в мою двійку перебратися, бо не звикли ми з чоловіком з кимось жити. І тепер вона таке чудить
Ви не повірите, Вікторія переступила квартиру з одною торбинкою через плече. Ні виделки ні ложки ні перини їй мама не зладувала на придане. Але я і слова не сказала, бо розумію, що сім’я в них не багата, ще й окрім Віки в моїх сватів є двоє молодших дітей, яких треба на ноги ставити.
Я ж по можливості трохи свого вділила, а дещо і нове прикупила для молодої сім’ї.
Я робила все, заради їх блага, лиш би вони не надумали в мою двійку перебратися, бо не звикли ми з чоловіком з кимось жити. Не той вік.
На орендованій після скромного весілля прожили вони близько року, а коли Віка ощасливила мого Ярослава новиною про цікавий стан, то оформили вони двокімнатну квартиру в іпотеку.
Мій син, щоб виплатити пошвидше кредит, влаштувався на додаткову роботу. Ми з чоловіком не раз їм продукти привозили, щоб хоч чимось допомогти. Не буду писати, що все це не цінувалося Вікою, це геть інша історія.
Коли настав час віддавати Богданчика в садочок, а невістці йти на роботу, вона сказала, що не може малу дитину залишити, вона повинна мати його під контролем. Так і жили вони. Ярослав світа білого не бачив, а Віка гляділа сина…
Ну якось, дякувати Богу, виплатив мій син цей іпотечний кредит і ми всі нарешті видихнули. Але тут новина, наша Віка чекає другу дитинку.
Не знаю, з чого вона це взяла, але їй з двома дітьми в цій двійці буде тісно, треба три кімнати, а краще навіть чотири.
– Віко, та у вас гарна простора квартира, що ти видумуєш? Тут гуляти можна, не те, що жити.
Але мене слухати ніхто не хотів.
Почав шукати мій Ярослав варіанти і знайшов. Свою вони виставили на продаж, а щоб купити, знову потрібно кредит той оформляти.
Я вам кажу… я ж думала, нарешті буду спати спокійно, але Віка все не зупиниться в своїх захцянках.
Знов мій син на двох роботах, ще й по ночах щось робив, щоб пошвидше вилізти з тої ями.
Коли онучці було два рочки, з кредитами вони розпрощалися.
Що я вам скажу, мій син багато працює, дома його майже немає, бо один всю сім’ю тягне. Віка на роботу не спішить, бо на ній діти.
Але що найголовніше, все частіше моя невістка чіпляється до Ярослава. То з дітьми мало часу проводить, то їй увагу не приділяє.
А недавно син прийшов до мене геть сумний. Каже, що не витримує, у Віки апетити ростуть, а сама працювати вона не хоче, бо це робота чоловіка.
Як я маю допомогти сину з тим всім розібратися?
Ніби й кредитів ніяких немає, а я досі спати не можу нормально.
Боюсь, що одного дня Віка подасть на розлучення і захапає більшу половину квартири, на яку мій син так важко працював.
Ось вам і тихоня без приданого…