Ліда ж ту квартиру всюди тулила, ось так і вийшло, що діти наші одружилися. Спершу, як і обіцяла, сваха вручила молодим ключі від квартири. Ті ж і ремонти поробили і меблі нові замовили. Я сама деяку техніку їм купляла. А одного разу перед зимою Ліда до них з сумками приїхала. “В селі ж газу нема! Я в місті перезимую”. Та річ в тім, що квартира то однокімнатна. Чим тільки сваха думала. Моя ж Оксана того не витримала, взяла дитину і додому повернулася
Ліда ж ту квартиру всюди тулила, ось так і вийшло, що діти наші одружилися. Спершу, як і обіцяла, сваха вручила молодим ключі від квартири.
Ті ж і ремонти поробили і меблі нові замовили. Я сама деяку техніку їм купляла. А одного разу перед зимою Ліда до них з сумками приїхала. “В селі ж газу нема! Я в місті перезимую”. Та річ в тім, що квартира то однокімнатна. Чим тільки сваха думала. Моя ж Оксана того не витримала, взяла дитину і додому повернулася.
Можна так сказати, що на тій квартирі Ліда і женила свого сина на моїй Оксані. Так вона вже її “тулила” всюди.
Моїй дочці Оксані було 32, а Віктору за 35. Ось Ліда, моя знайома, з якою ми деякий час на заводі працювали, і вирішила наших дітей звести.
А щоб я була в цьому зацікавлена, при кожній нагоді квартирою хвалилася.
– Ти ж знаєш, що я квартиру маю в місті. Я ж її дітям подарую, а сама в батьківській хаті буду віку доживати.
Ми з Лідою з одного районного центру, але з різних сіл.
І якось так вийшло, що наші діти справді відгуляли весілля.
Перший час все було добре. Діти в цій квартирі і ремонти поробили і меблі нові завезли. Я сама їм на новосілля подарувала пральку і сушарку, щоб зручно було, до того ж, моя Оксанка вже була тоді при надії.
Десь років п’ять все було добре, хоч квартира і однокімнатна, та якось молоді уживалися з дитинкою.
А одного разу ближче зими, моя Оксана зателефонувала мені засмучена. Виявляється, Ліда спакувала деякі речі і приїхала в їх квартиру зимувати.
І нічого ж не скажеш, бо їде вона до себе додому.
Уявіть собі одна кімната, і три покоління. Ну це ні в які ворота не влазить. Три місяці вона прожила в чистоті і теплі, а весною подалася в село.
Але ж це не вихід, їм самим там тісно, а тут ще й свекруха.
І так вони жили три роки, але минулого року моя Оксана перед початком морозів приїхала і сказала, що більше так не може, що треба щось з тим робити. Свекруха знов приїхала на три місяці, бо в селі газу немає, а топити в пічці вона не хоче, ось і їздить в місто, не розуміючи, що дітям сильно заважає.
Я ж вже казала, що такими поїздками вона сім’ю може розлучити, але та нікого не слухає. З одного боку я її розумію, її квартира і що хоче те й робить, але з іншого, для чого було те говорення про квартиру.
Дуже мені жаль дочку. Навіть не знаю, чим ця історія з квартирою закінчиться. Я готова і дочку і зятя до себе взяти, але їм з села не зручно на роботу добиратися. Але ці три місяці, поки Оксана живе зі мною, а зять пильнує маму, теж не варіант…
Ніби й доросла людина Віктор, але під дудку мами так і танцює…