Подруга до нотаріуса ходила на днях. Вона в мене ще не стара, їй 67 років, але вона вирішила заповіт написати на квартиру свою. Синів у Катерини двоє і я гадала, що вона поділить квартиру між ними двома. Та Катерина вчинила по-своєму, чого я від неї ніколи в житті не очікувала
Я з Катериною багато років дружила, а зараз так розчарувалася в цій людині, що й словами не передати. Не розумію, як мати може вчинити так по відношенню до своїх дітей.
– Я минулого тижня важливе діло зробила, – поділилася нещодавно Катерина зі мною.
– Пішла все-таки до нашого нотаріуса місцевого, і таки оформила свій заповіт, про що вже давно думала. І синам сказала про це, обом.
Нехай знають, що є документ вже на майно і що я вже все вирішила. Ні, ну я, звичайно, ще сподіваюся багато років радіти життю, мені зараз всього 67 років, людина я ще зовсім не стара, не вважаю себе такою. Але поки все у мене добре, подумала, що потрібно привести ці важливі справи в порядок, як всі розумні люди роблять. І мені вже аж легше стало від того.
– Так і правильно ти вчинила! Навпіл все поділила, так? Між двома своїми синами?
– Ні, звичайно. Навпіл би вони і самі без заповіту мого поділили, з цим би вони справилися швидко дуже. А я ось саме хочу, щоб більша частина майна дісталася моєму молодшому синові Роману і його сім’ї. Тому що старший мій син Микола зовсім не заслужив цього майна.
У Катерини двоє дорослих дітей – два сина у неї. Обоє вони живуть окремо, одружені, свої сім’ї мають, у старшого двоє дітей-школярів, молодший Роман з дружиною теж з дня на день чекають на народження другої дитини. Обоє працюють і мають кредит на житло, яке вже давненько взяли.
Але справа тут така склалася: якщо з дружиною свого молодшого сина Катерина наче подружки, то з дружиною Миколи вона зовсім не ладнає.
– Це моя така велика проблема, як виявилося, весь час зараз думаю і зрозуміти не можу, в чому я перед старшою невісткою завинила? – не розуміє Катерина.
– Начебто я нічим ніколи її не ображала, навпаки, тягнулася до неї. Але мені з самого початку ясно дали зрозуміти, що моєї присутності не раді.
Перші роки, після весілля, я приготую щось смачненьке завжди, несу їм швиденько, пригостити хочу. «Ой, ми таке не їмо!» Передачу по телевізору якусь захочу з нею обговорити чи серіал: «Ми таке не дивимося, навіть розмовляти немає про що!» Вся з таким гонором до мене зверталася, ходить з задертим носом.
Якусь хустинку її подарувала гарну колись, а потім випадково побачила, що вона у смітнику у них валяється. Я така здивована і засмучена була.
– Нічого собі! А ти не запитала у неї потім чому вона її викинула? Можливо, якась причина була.
– А навіщо щось запитувати в неї? Все й так мені зрозуміло – подарунки мої не потрібні. Онуків мені теж не давали принципово спочатку, чого зовсім вже не очікувала я.
Раптом щось не те дам їсти їм, не так скажу, все правильне виховання зіпсую. Вони мені про це говорили. Дивно, якось своїх дітей виростила сама і нічого, а тут такі якісь особливі діти.
Коли одружився Роман, Катерина навчена непростим досвідом спілкування з першою невісткою, поставилася до невістки трохи насторожено. Однак дружина молодшого сина дуже швидко та несподівано розтопила льодок недовіри з боку свекрухи, найшла сама з нею спільну мову.
– Така мила вона до мене, усміхнена постійно, товариська, так спілкувалася зі мною щиро. Завжди розповість все, в гості покличе до себе, пригощає чимось смачненьким, видно, що хоче мати зі мною добрі стосунки.
Я її вже навчила наші фірмові страви робити, які люблять в нашій сім’ї, у неї все так добре виходить. Коли у мого Романа день народження, вона завжди з ранку мені телефонує невістка меншого і вітає з іменинником. Спасибі вам, каже, Катерино Іванівно, за сина, такого гарного чоловіка виховали, дуже вдячна вам. Так приємно, просто не передати.
– І внук від молодшого сина вам ближче, мабуть?
– Ну звісно, він і сам дуже любить мене! А зараз дружина Романа ще внучку мені народить, ото мені справжня родина буде для мене.
Але про заповіт Катерина, точніше про його деталі, синам поки не розповідає, не хоче, щоб Микола ображався на неї. Дізнається, коли пора прийде. Але хіба вона вірно робить?
По-перше, ніхто ще не знає, хто його доглядатиме на старості років. По-друге, не все те золото, що блистить і невістка молодшого сина себе ще може з іншої сторони показати. Але найприкріше для мене те, що якщо ти вже так вирішила, то скажи правду своїм дітям, май сміливість. Для чого брехати?