Донька жила спочатку з матір’ю, а коли в неї з’явилася друга дитина, віддала дівчинку до своєї матері (бабусі), дитину до чоловіка не пускали, аліменти він платив, але гроші забирала мама, дитину постійно налаштовувала проти нас, і так було постійно
Живу із цивільним чоловіком 8 років, у нього від першого шлюбу є донька 13 років. Познайомилася я з ним, коли він уже не жив зі своєю дружиною, і вона знайшла собі іншого, сім’ю не розбивала.
Донька жила спочатку з матір’ю, а коли в неї з’явилася друга дитина, віддала дівчинку до своєї матері (бабусі). Дитину до чоловіка не пускали, аліменти він платив, але гроші забирала мама, дитину постійно налаштовувала проти нас, і так було постійно.
Вирішила вона півроку тому віддати її нам, бо вона розійшлася з другим чоловіком і переїхала жити до матері, сказала, що доньці нема місця там жити.
Три місяці дівчинка прожила у нас, з мамою майже не спілкувалася, але тепер вона почала їздити до мами щовихідних, приїжджає назад навкручена проти мене.
Допомагати вона не особливо хоче, я на роботі з ранку до вечора, прошу підмісти (найпростішу допомогу, що в силах дитини) але повне ігнорування.
Був її день народження, я повністю все приготувала, а мама приїхала в гості нічим не допомогла, ходила в будинку взута у брудному взутті, стільки гостей було все лягло на мої плечі, але подяки я не дочекалася.
Вчиться вона дуже погано, чоловік дозволяє їй сідати на голову, його влаштовує безлад у будинку, її хамська поведінка. Він каже, що якщо мені щось не подобається, то я можу йти.
Як мені бити? Я почуваюся служницею.
КІНЕЦЬ.