Я з чоловіком 6 років у шлюбі, дитина зростає. Близькості немає вже 4 місяці.

І якось все дивно, смс та дзвінків від інших жінок немає, не бачу принаймні. Усі паролі на різні його соціальні мережі не змінилися, і я маю доступ до них. І життя нема.

Перші 2 місяці ще витримала, на третій почало дах зносити, я так не можу, мені 29 років, я ще й можу і хочу, та й йому 31 рік ще. Каже, що не зраджує.

Як? Як нормальний чоловік може 4 місяці «триматися»? Маячня, не вірю.

На третій місяць почала вимагати у прямому розумінні, мовляв, чоловік винен. Тут почалися скандали на рівному місці, таке враження, що він ними спеціально віддаляється від мене.

Сказала, що довго не зможу так, «ліворуч» піду, почав погрожувати розлученням, мовляв, зради не пробачить. У мене поганий характер, я не кульбабка.

Якщо ти до мене так, то й тобі і від мене так саме відношення. Немає подружнього обов’язку, отже, немає дружини.

Зараз триває четвертий місяць таких стосунків. Я йому, як дружина, нічого не роблю вже третій тиждень (сам собі готує, речі пере і т.д.), вже 2 тижні я його «виганяю» з дому прямими словами, а він не йде, сидить і все.

Я прошу віддати ключі, бо житлоплоща моя, а він їх ховає і знову йде сюди з роботи. На всі мої, вже крики, проста відповідь: «скоро піду».

Я вже прошу по-людськи не тягнути мене до старості, я жити хочу, а йому все одно. Набік ще не бігала, не можу я так, але дах вже зносить конкретно, я вже починаю боятися проходити повз чоловіків, що проходять, боюся зжерти когось.

Факт зради довести не можу, це лише думки та висновки. З роботи вчасно приходить, парфумами не пахне, помади на ньому немає, зарплату в будинок несе, підозрілих контактів немає, не гуляє.

З одного боку — та ну його, розлучення ніхто не скасовував, а з іншого боку — позбавити дитину батька, лише тому, що мама мала підозри на зраду і «свої» бажання від тата? Маячня.

Може мене «голодом» штовхають на зраду, щоб я була винна у нашому розлученні? Може просто вичікує зручний час, щоб покинути сім’ю?

Хіба може здоровий чоловік, а він здоровий, я Вас запевняю, триматися так довго, не зраджуючи?

КІНЕЦЬ.