Я ще могла зрозуміти сина, коли він подав на розлучення. Мені невістка з самого початку не подобалася, але вибір сина я не засуджувала, він вже дорослий, щоб самому приймати такі рішення.

Хоча кидати жінку з двома дітьми – сам по собі вчинок не найпристойніший, але те, що сталося далі, мене обурює до глибини душі.

Ну гаразд, ти з дружиною розійшовся, всяке буває. Але з дітьми своїми ти не розлучався! Так що будь ласкавим займатися, спілкуватися, платити нормальні аліменти, брати участь у їхньому житті.

Але ж ні! Знайшов собі нову бабу, яка вже має двох дітей. Ось цими дітьми син з усією самовідданістю і займається зараз. Тобто свої рідні діти не потрібні, а дві зовсім чужі дитини стали центром всесвіту. З ними син і займається, і на гуртки їх возить, і на відпочинок, і на всі їхні виступи та змагання ходить.

Коли син розлучався я намагалася триматися нейтральної сторони. Обидва вони там були неправі. Невістка поводилася неправильно, але й говорити, що син весь з себе зразок для наслідування, я теж не стану, тому що брехня це все буде.

Сама я збиралася підтримувати нормальні стосунки з колишньою невісткою, бо з нею залишаються мої онуки. А їх кидати в мої плани не входило, це є рідна кров.

Але якщо спочатку стосунки були нормальними, то потім невістка поводилася все більш агресивно. Почала вставляти палиці в колеса, не давала бачитися з онуками. Я вирішила не ходити навколо, а прямо в неї запитати, що трапилося, з чого така немилість до мене. Невістка тільки фиркала і радила мені запитати в мого сина.

– Я й у сина спитаю, але поки що хочу дізнатися в тебе, – не відстала я від невістки.

Вона ще викручувалася, а потім почала розповідати, що аліменти син їй то платить, то не платить, з дітьми майже не бачиться, може їм пообіцяти приїхати, а потім просто цього не зробити. Діти засмучуються, а невістка сердиться.

Я трохи розгубилася від такої інформації, мені здавалося, що мій син не може так поводитися. Але й не вірити невістці було б безглуздо, вона ж розуміє, що я і з онуками поговорю, і з сином.

Онуки на тему тата розмовляти не схотіли. Старша онука заявила, що тато їх покинув, не приїжджає, не дзвонить і не дотримується обіцянок. Тоді я вирішила поговорити із сином, бо ситуацію нормальною не назвеш навіть за бажанням. І ця розмова мені не сподобалася від слова зовсім.

Син почав говорити, що своїх дітей він не забуває, але йому треба було налагодити стосунки з дітьми нової жінки, а це вимагало і грошей, і часу.

Зараз він повністю з ними потоваришував, йому дуже хочеться, щоб вони почали називати його татом, бо тільки тоді вони матимуть справжню родину.

– А те, що тебе скоро рідні діти татом звати перестануть, тебе взагалі не турбує? – ледве стримувала я роздратування.

Син сказав, що цього не станеться. Не знаю, чому він так вирішив, але я в цьому не була б така впевнена. Сказала йому, що треба більше уваги приділяти рідним дітям, але за розсіяною відповіддю сина зрозуміла, що він мене навіть не слухав.

З невісткою я стосунки покращила, почала допомагати ще й грошима, раз мій син вирішив завойовувати довіру чужих дітей, забивши на власних.

Онуки до мене теж ставляться добре, охоче у мене бувають у гостях, але щойно заходить розмова про батька, вони одразу ж закриваються. Я намагаюся їх зайвий раз не нервувати. А син повністю зайнятий дітьми нової жінки. Дивлячись на ту картину, можна сказати, що він просто чудовий батько, коли так трясеться над чужими дітьми.

Але це якщо не знати, що про своїх дітей він взагалі забув. Він навіть не приїхав на день народження сина. Причина мене вбила. Він цього дня возив родину до аквапарку. Він їм пообіцяв, забувши, що в цей день він має не менш важливий захід. Але обрав він не рідного сина.

Вже два роки як діти з батьком не спілкуються взагалі. А він і не страждає із цього приводу, його все влаштовує. У нього тільки й розмови про успіхи тих дітей, а що діється у його рідних – начхати.

Я спробувала заходити й через нову дружину. Все ж таки вона мати повинна усвідомлювати, що спілкування з батьком для дітей дуже важливе, але зрозуміла, що така ситуація склалася не без її участі.

Через таку поведінку сина я перестала з ним спілкуватися. Точніше, це він мені заявив, що не дозволить мені так зневажливо ставитись до його родини, якщо я не спілкуюся з ними, то й він зі мною не буде.

Натомість у нас зараз повне порозуміння з колишньою невісткою та онуками. І щось мені підказує, що син ще пошкодує про ті рішення, які ухвалив, тільки пізно буде.

КІНЕЦЬ.