– Олена, ти чого, як з голодного краю? У житті не пам’ятаю, щоб ти з таким апетитом котлети наминала! – дивувалася Катя, сестра і за сумісництвом найкраща та найвірніша подружка Олени.

– Понад тиждень вдома м’яса немає. – зізналася Олена, посміхаючись і відправляючи в рот черговий шматочок котлети. – Ось і доводиться на боці наїдатись!

– І при цьому ти так легко про це кажеш? Що, Сергій щось учудив, а ти його провчити вирішила? – запитала Катя, але сестра не встигла їй відповісти.

На телефон Олени надійшов дзвінок, і вона, коротко переговоривши з чоловіком, подякувала сестрі за смачне частування і помчала додому.

Якось так у сім’ї Олени та Сергія склалося, що подружжя за 3 роки спільного життя жодного разу серйозно не посварилося. Оточуючі вважали Олену та Сергія ідеальною парою. Багато в чому ідилія досягалася завдяки тому, що жінка ніколи не «пиляла» чоловіка, не лаяла його за якісь вчинки, але при цьому примудрялася так переконливо висловити своє невдоволення, що він сам змінював свою поведінку.

Олена м’яко захищала свою сім’ю від втручань з боку, і коли її батьки і мама чоловіка потихеньку починали натякати на онуків, повідомляла про те, що як тільки так вони дізнаються серед перших, і радила поки що жити спокійн

. На доброзичливу та веселу молоду жінку неможливо було злитися всерйоз, і в результаті старше покоління не наполягало на продовженні роду. Сергій у всьому підтримував дружину, і теж не квапив її з народженням спадкоємця чи спадкоємиці.

Загалом усе було чудово, але цього п’ятничного вечора чоловік, який зручно влаштувався за столом і скуштував вечерю, здивовано помітив:

– Олено, це що? Овочеві голубці? Ти мене, слово честі, дивуєш!

– Хіба не смачно, Сергію? – перепитала жінка, посипаючи страву рубаним кропом і з апетитом відкушуючи шматочок овочевої страви.

– Та ні. Дуже смачно, але вчора макарони із баклажанами були. Позавчора та поза-позавчора – плов із овочами. До цього – картопля зі смаженою цибулею та зеленню. – Мимоволі зізнався голодний чоловік, не ризикуючи критикувати кулінарні здібності дружини, щоб її не образити, та поцікавився: – Завтра субота. Чим мене балуватимеш? На сніданки вже цілий тиждень «порожня» вівсянка. Хоч чогось особливого!

Жінка ненадовго замислилась. Оглянула кухню. Зупинила погляд на симпатичному гарбузі, що лежала в кутку, і відповіла:

– Мабуть, зроблю оладки. Думаю, з гарбуза вийде не гірше, ніж із кабачків. Навіть, мабуть, цікавіше. Треба рецепт загуглити. На обід – гарбузовий суп-пюре. Давно хотіла цей рецепт спробувати. Або вареники з картоплею – давно не робили. На вечерю ще треба подумати. Поки що не осяяло. Може, овочеве суфле приготувати? Чи капусту згасити? Чи пиріг-киш із баклажанами спекти? Він, начебто, не дуже складний, але ефектний і смачний має бути.

Спостерігаючи за тим, як Сергій змінюється в обличчі, Олена тріумфувала. Її нехитрий план, здається, подіяв. Чоловік, нарешті, відклавши вилку, запитав:

– Слухай, Олена, може, я чогось не знаю? Ти вирішила стати вегетаріанкою і мене заразом травоїдним зробити? Думаєш, я не помітив, що в меню вже тиждень немає нічого м’ясного?

– Півтора тижні, Сергій! – уточнила жінка, посміхаючись. – Вже півтора тижні я не купую додому нічого м’ясного.

– А з чого такий страйк? Хто тобі промив мозок, що м’ясо шкідливе? Якась колега чи подружка постаралася? – обурився Сергій. – Я, взагалі-то, чоловік, і мені потрібне м’ясо. Від картоплі, чи знаєш, у народі кажуть, тільки комірці стоять! Ну, чи хоча б сиру більше купувала – все ситніше було б.

Жінка обернулася, щоб натиснути кнопку на чайнику, але насправді старанно ховала посмішку. Вона добилася того, чого хотіла і без жодних скандалів. Чоловік сам звернув увагу на проблему, і тепер можна було спокійно зізнатися:

– Сергію, так у мене на м’ясо грошей немає. Ось із того, що нам батьки з дачі привезли і що ти з магазину приносиш і доводиться готувати. Звичайно, набір продуктів не дуже шикарний, зате фантазію непогано стимулює. Начебто і звичайне готування, і в той же час – як головоломка: нагодуй сім’ю з того, що є в наявності вдома. Непогана розминка для мізків.

Чоловік обурився:

– То ж у тебе зарплата була кілька тижнів тому. Могла б м’яса купити, рибу чи ще якісь ситні продукти.

Жінка парирувала:

– Згодна. Могла б. Але не стала.

– Так що, це ти начебто покарання придумала, чи що? – здивувався чоловік.

– Та ні. Яке ще покарання. У мене банально немає грошей, а до сімейних заощаджень залазити не хотілося. У нас повелося так, що саме я зі своєї картки оплачую всі комунальні послуги, купую всякі потреби на кшталт побутової хімії: від зубної пасти до засобу до миття посуду. Я не скаржусь, оскільки шкіра в мене досить чутлива, і не все підходить. У цьому жодних претензій. У мене з іншого приводу обурення, Сергію.

Чоловік мовчав, хоч уже здогадувався, до чого веде дружина, але надав їй можливість виговоритися:

– Ти ж не настільки наївний, щоб подумати, що я не помічу, що в скриньці, куди ми гроші відкладаємо, чомусь уже кілька місяців жодних поповнень немає. Великих покупок я не помічала. Дорогих подарунків ти не робив мені. Загалом, я довго чекала, поки ти мене введеш в курс справи з приводу того, кому віддаєш свою зарплату, але ти продовжував мовчати. От і довелося через шлунок діяти. Ну, признавайся, куди гроші подів?

Сергій зовсім збентежився. Він давно хотів розповісти дружині, але боявся, що вона його не зрозуміє і не підтримає.

– Олено, ти вибач, що я так довго мовчав і, якось так вийшло, переклав на тебе забезпечення нашої сімʼї. Мені й самому варто було здогадатися, що на одну зарплату не вдасться купувати делікатеси, та що там навіть м’ясо може стати розкішшю. Я дуже перед тобою винен.

На Олену покаяння чоловіка не справило особливого враження, і вона попросила:

– Ближче до суті, Сергій!  У тебе якісь проблеми? Борги, про які я не знаю або що ще гірше – захоплення на стороні?

Чоловік зізнався:

– Я кілька місяців більшу частину зарплати перевожу або віддаю готівкою своїй мамі.

Такого пояснення Олена ніяк не очікувала, і щиро здивувалася:

– Сергіюй, вона ж у тебе працююча пенсіонерка, і цілком непогано, наскільки я розумію, отримує. Принаймні раніше їй вистачало, і тобі не доводилося маму спонсорувати у розмірі своєї майже цілої зарплати. Що трапилось? Ірині Василівні потрібні якісь дорогі ліки?

Сергій зам’явся:

– Загалом, мама просила мене, щоб я тобі не розповідав, для чого їй потрібні гроші.

Олена не на жарт злякалася. Взагалі, вона завжди вважала, що зі свекрухою їй пощастило. Ірині Василівні ніколи й на думку не спадало нахабно лізти в їхню сімʼю. У них, попри всякі сумні стереотипи, склалися довірчі добрі взаємини, і, якщо свекруха щось від неї приховала, значить, справа пахне гасом.

– Сергій, ми – сім’я, якщо ти не забув. Думаю, Ірина Василівна даремно попросила тебе зберігати її таємницю, бо це призвело до недовіри та неприємних наслідків у вигляді вимушеної вегетаріанської дієти у нашому домі. Давай, розказуй уже! Давай швидше!

– Пообіцяй, що не станеш дзвонити мамі і лаятись на неї! – попросив Сергій, викликавши у дружини стан, близький до шоку та люті.

Олена ледь не крикнула на чоловіка, вперше за всі роки спільного життя:

– Що ти таке несеш? Коли це я хоч слово погане Ірині Василівні сказала? Та жодного разу я навіть погано про неї не подумала, а ти! Ех, а ще чоловік називаєшся. Коротше, розповідай: через що, на твою думку, я могла б, гіпотетично, сваритися на твою маму, в усіх відношеннях чудову жінку!

Чоловік, зітхнувши, почав розповідати:

– Три місяці тому маму одна її давня знайома запросила на вечір, як вона сказала, зустрічі з добрими людьми. Типу, поетичний раут, поєднаний з презентацією косметичної продукції, щоб і для душі, і для тіла. Єдиною умовою було прийти із паспортом. Нібито, через те, в офісному центрі, де все це дійство мало відбуватися, строгий пропускний режим.

Загалом мама туди прийшла. Послухала якісь захоплені вірші невідомих поетом про велич природи, потім усіх пригостили натуральним трав’яним чаєм і пропонували спробувати косметику. Загалом, з цього збіговиська мама додому прийшла з валізкою непотрібної їй продукції та підписаним договором на кредит із кабальними відсотками. Ось я тепер і допомагаю зобов’язання перед банком виконувати, а то згодом штраф за прострочення.

Олена, почувши історію свекрухи, що потрапила в халепу, похитала головою, і м’яко дорікнула чоловіка:

– Ну, Сергію, ти мене здивував навіть більше, ніж твоя мама. Її ці шахраї обдурили за відомою схемою, але не тільки Ірина Василівна в цьому винна. Занадто добре вони знають психологію, а ще й одурманюючі речовини застосовують, щоб у жертв критичне мислення притуплялося або зовсім зникало на якийсь час.

Але ти, Сергію, чому мені про це одразу, як тільки сам дізнався, не повідомив? Чим швидше на такий обман зреагувати, тим більше шансів зменшити втрати. Нині, напевно, ці аферисти вже з місця, де проводився цей шахрайсько-поетичний раут, з’їхали. Загалом, дзвони мамі, нехай вона хоча б фото цього договору надішле. Я спробую з однокласницею поговорити, вона в мене в юридичній конторі працює, може щось порадить слушне!

Далеко не відразу, але проблему Ірини Василівни вдалося вирішити, і відбутися, фактично, лише трьома платежами. На честь звільнення від кредитного ярма жінка влаштувала своїм близьким звану вечерю, приготувавши свої фірмові пельмені з трьома видами м’яса. Пригощаючи Олену, свекруха вибачилася:

– Вибач, моя хороша, я так звинувачувала себе за цю ситуацію, що мені було соромно зізнатися тобі у своїй довірливості.

– Нічого, Ірино Василівно. Тільки сподіваюся, що у Сергія від мене більше не буде секретів!

Чоловік активно замотав головою:

– Точно! Жодних більше секретів, тому що на овочевій дієті я більше опинитися не хочу!

КІНЕЦЬ.