От не знаю, за кого я вийшла заміж – за будильник чи за свекруху. Вже два місяці такого життя, я при надії. але вже сивіти починаю і хочу подати на розлучення і втекти до батьків.

Моєму чоловіку Артуру 26 років, він працює рятівником. Зараз чекаємо на нашого первістка. Два місяці тому розписалися. І я навіть уявити не могла, що з перших днів сімейного життя з коханою людиною буде така халепа. Ранок починається з мами чоловіка.

Щоранку Ірина Леонідівна дзвонить Артуру, щоб нібито розбудити його на роботу, бо юнаком він завжди просипав будильники, просто їх не чув. Зараз у нього на телефоні стоять 5 будильників з проміжком в 5 хвилин. І він прокидається завжди, щоб вимкнути один із них.

Але це не все. У слід за будильниками йому дзвонить мама. І відбувається діалог:

– Доброго ранку, прокидайся! Ти встав?

– Привіт. Так!

– Добре, до вечора. Цілую!

Щовечора він телефонує батькам після роботи ненадовго. “Як справи, що нового” і все це затягується на годину. Я намагалася якось обговорити із чоловіком, що мені це не подобається.

Але Артур відповідає претензією: Ти що, мене до мами ревнуєш? Я що, мамин синочок?

Нічого не змінилося і триває так вже два місяці. Я не знаю, як правильно поводитися в цій ситуації. Я вважаю, що його мама звикла до того, що він досі маленький хлопчик, який не може прокинутися сам. Якщо вона так переживає, що він може не прокинутися, вона могла б цю відповідальність перекласти на мене.

Для мене це якесь порушення кордонів. Коли ми в ліжку, спимо. І щоранку – ці її дзвінки. Мені вистачає уваги та любові від чоловіка. Я казала Артуру, що я вважаю, що це неправильно – ці дзвінки свекрухи і занадто багато спілкування з батьками взагалі.

Однак, він не сприймає мої слова серйозно. Каже, що він сам розуміє, що він дорослий і в нього скоро буде дитина, але не хоче ображати маму. І щоб якось згладити кути, він просить її дзвонити йому на 30 хвилин пізніше, хоча ми все одно ще дрімаємо.

Нічого не міняється. Навіщо ці дзвінки, я не розумію. Щоб проконтролювати його? Чи позлити мене? Мені хочеться зібрати речі і повернутися до батьків. Як би вчинили на моєму місці?

Джерело