Лариса та її чоловік Андрій довго мріяли про той день, коли вони зможуть знову відчути себе безтурботними та молодими, провівши відпустку вдвох, без дітей.

Виховання сина та дочки приносило їм чимало радості, але також і втоми. Вперше за шість років сімейного життя вони вирішили влаштувати собі невелику перерву.

“Мама погодилася доглянути дітей, це наш шанс на маленьку пригоду, тільки для нас двох,” – радісно оголосила Лариса Андрію, коли вони обговорювали плани на відпустку.

Однак, за два дні до від’їзду все змінилося.

Свекруха Лариси, з якою були всі домовленості про нагляд за дітьми, несподівано оголосила, що вона передбачала доглядати онуків, перебуваючи разом з ними в готелі, а не залишатися з ними в рідному місті.

“Я думала, ви берете мене з собою. Адже я не можу просто так залишити свій будинок на такий довгий термін,” – сказала вона, ніби це було само собою зрозуміле.

Ці слова наче холодний душ обрушилися на Ларису. “Але як же наш відпочинок?

Ми так розраховували на цю поїздку,” – насилу стримуючи розчарування, сказала вона. Лариса та Андрій спробували знайти компроміс, розглядаючи різні варіанти, але часу було замало для будь-яких змін

. Зрештою, вони вирішили залишитися вдома. Довгоочікувана відпустка, яка мала стати їхньою маленькою пригодою, втратила весь сенс.

Лариса не могла не відчувати розчарування, але в глибині душі вона знала, що сім’я – це найважливіше, і іноді доводиться ухвалювати несподівані рішення заради блага близьких.