У мене завжди були сумніви щодо одруження мого сина Сергія з Міленою, чия занепокоєність своєю зовнішністю і відсутність академічних амбіцій одразу здалися мені червоними прапорцями.

Незважаючи на моє початкове небажання, я утрималася від дуже різкого висловлювання своєї незгоди, проводячи паралелі з попереднім шлюбним вибором мого чоловіка, заснованим на поверхневих ознаках.

Наш шлюб, заснований швидше на взаємній повазі, ніж на пристрасному коханні, був зовсім іншим прикладом…

Занепокоєна тим, що Сергій повторить помилки свого батька, я запропонувала чоловікові поділитися з ним своїм досвідом, щоб застерегти його від необдуманих дій.

Однак він вважав за краще не втручатися, вважаючи, що Сергій має вчитися на власному життєвому досвіді.

Сергій та Мілена переїхали до нашої другої квартири, яка доти була для нас джерелом доходу. Спостерігаючи за їхнім сімейним життям, я не могла не помітити, що Мілена постійно нехтує домашніми обов’язками, віддаючи перевагу косметичним процедурам і світським прогулянкам.

Її байдужість до потреб мого сина, від залишення немитого посуду через свіжий манікюр до відмови готувати їжу, глибоко турбувала мене.

Сергій, який виглядав дедалі більш виснаженим і схудлим з кожною нашою новою зустріччю, наполягав на тому, що його любов до Мілени – це все, що має значення.

Незважаючи на визнання самостійності мого сина, материнський інстинкт змушував мене пропонувати підтримку, обмірковуючи приготування їжі і для них, щоб принаймні переконатися, що Сергій ситий.

Уся складність полягала лише в непередбачуваному ставленні Мілени до моєї допомоги, враховуючи її дієтичні примхи та явну незацікавленість у домашніх обов’язках.

Що ще я можу зробити, щоб полегшити становище свого сина?

КІНЕЦЬ.