Мама щось енергійно наспівувала під ніс, перевертаючи на сковороді ароматні відбивні, а я відчувала, що закипаю. Мало того що розбудила нас усіх ні світ ні зоря, так ще й до плити встала. Хоча ніхто її про це не просив! Чомусь ця жінка вирішила, що вона має право поводитися як справжня мати.

23 роки тому вона залишила мене бабусі й подалася на заробітки за кордон. Я тоді ще в садок ходила, була зовсім крихітка, але добре пам’ятаю той день, коли я проводжала маму і просто вила від відчаю. Як вибігла до неї зі своєю найкращою сукнею.

Подумала, що вона візьме мене з собою, якщо я буду найкрасивішою дівчинкою на світі, але вона пішла, і мій маленький світ був знищений. Пам’ятаю, як я раділа різнокольоровим кулькам закордонних жуйок, мармеладкам і цукеркам. Як хвалилася перед друзями дорогими ляльками й обновками, але найсильніше в пам’ять врізалося те, як я заздрила дітям.

Їхні мами були завжди поруч, а моя – ні. Я дуже люблю свою бабусю. Вона завжди була добра до мене і навчила мене всього, що знала сама, але, як би вона не старалася, маму замінити так і не змогла. Як же я чекала маминої відпустки! Напевно, так само сильно, як і ненавиділа.

Вони пролітали з жахливою швидкістю, і ось мама знову збирала валізи і їхала знову за кордон. Знову доводилося прощатися зі сльозами, істериками і чекати її біля вікна. В один момент зі мною щось сталося. Наче всередині перегоріла лампочка.

Зламалася та найгарячіша дитяча прихильність, на якій тримається безумовна любов. На тому місці виросла байдужість. Я немов змирилася, що інша країна відібрала в мене маму назавжди. Вона все ще залишалася моєю матір’ю, але стала радше далекою родичкою, яка дарує іграшки на свята.

З часом починаєш забувати її риси обличчя, голос і сміх. Треба віддати мамі належне – вона працювала як проклята. Заробила на двокімнатну квартиру, євроремонт і мою освіту. Щоразу вона твердила, що ось-ось, ще трохи – і вона повернеться. Потрібно просто закрити цю потребу і цю.

Час минав, і я перестала вірити її словам. На моє весілля вона не приїхала. Літня жінка, за якою вона доглядала, злягла з важкою хворобою. Коли та старенька віддала богу душу, з’явилася нова. Знаєте, мені було так прикро і смішно за свої переживання. Я доросла людина, давно пора прийняти все як є.

Але, коли на весіллі з тостом встала свекруха і сказала, що буде говорити за обох мам, я відчула себе найсамотнішою людиною на землі. Сиротою за живої матері. І ось тепер, через довгі роки, мама нарешті зав’язала із заробітками. Вирішила, що пора повертатися на батьківщину.

Поки вона живе у нас із чоловіком, але планує переїхати в бабусину квартиру після ремонту. Минуло лише два місяці після її повернення, але я вже не витримую. Від її повчань у мене тріщить голова. Вчить мене як маленьку, наче перед нею не 28-річна доросла жінка з двома дітьми.

Коли “чайничок закипає”, я просто виходжу з кімнати, щоб не наговорити зайвого. Невже вона не розуміє, що ми з нею вже давно чужі люди? Я виросла без неї. Ніхто, крім бабусі, нас не об’єднує. Та в нас навіть спільних фото немає! Що вже говорити про спільні спогади. Ми прожили різні життя.

Усім, що я маю, я зобов’язана виключно покійній бабусі. Вона була поруч і коли я страждала від першого кохання, і коли провалила вступні іспити. Вона знала про всі мої нещастя і перемоги, бачила мої сльози і сміх. Ну а що мама? Їй цілком вистачало моїх фото і чергового телефонного “все гаразд”.

Зараз вона кинулася надолужувати час, проведений порізно. Чому вона вирішила, що заробітки – гарне виправдання, щоб кинути свою дитину? Чому вона так впевнена, що зможе все повернути? Чого заради? Так, вона купила мені квартиру і вивчила в престижному виші.

Але хіба той диплом і стіни можуть повернути мені маму? Не цю незнайому жінку, яка намагається вчити життя дорослу людину, а рідну маму тій маленькій заплаканій дівчинці, яка так гостро потребувала її ласки. Знаєте, у мене є дві близькі подруги, чиї мами також півжиття провели на заробітках.

Ситуація та сама. Вони влаштовані в житті, але глибоко самотні й недолюблені всередині. Скажу так: ніякі гроші, іграшки та інші блага не замінять дитині матір. Не заповнять порожнечу в душі і не відмотають час назад.

Краще б ми втрьох тулилися в скромній однушці, купували одяг у секонд-хендах, відпочивали на дачі біля річки. Краще б у мене була мама, а не незнайомка, яка наспівує на світанку за непрошеним готуванням.

КІНЕЦЬ.