Віра сиділа у вітальні, ховаючи обличчя в долонях, намагаючись стримати сльози. Її чоловік, Олексій, щойно оголосив, що знову віддасть значну суму своїй сестрі, Риті, яка потрапила в чергову фінансову колотнечу.

“Олексію, чому ти знову віддаєш наші заощадження Риті?” – Віра говорила з переривчастим голосом, намагаючись залишатися спокійною. “Це вже переходить усі кордони.

Ми ж збирали ці гроші на відпустку, на освіту дітей!” Олексій зітхнув, його погляд став відсутнім.

“Я знаю, Віро, але це моя сестра. Я не можу кинути її в біді, особливо, коли її чоловік знову потрапив у неприємності.” “Але так вона ніколи не навчиться самостійності!” – Заперечила Віра.

“Ти не допомагаєш їй, ти підтримуєш її нескінченні вимоги. Ми не можемо жертвувати нашим майбутнім заради її нерозумних рішень.”

Олексій, здавалося, роздирається між сімейною відданістю та розумінням помилковості своїх вчинків. “Я намагаюся робити те, що вважаю правильним, Віро. Але я розумію твоє невдоволення.

Обіцяю, це востаннє. Я поговорю з Ритою.” Але Рита, зіткнувшись з Олексієм, була налаштована зухвало: “Брате, ти ж не відмовиш у допомозі?

Знаєш, нам так важко зараз…” “Рита, це востаннє”, – твердо сказав Олексій. “Ти маєш навчитися обходитися без моєї постійної фінансової підтримки. Ми теж маємо свої потреби та плани.”

Ця розмова стала поворотним моментом для всієї родини. Віра сподівалася, що нарешті її слова дійшли до чоловіка, і вони зможуть розпочати планувати своє майбутнє без постійної тіні фінансової нестабільності його сестри.