Через тиждень після смерті чоловіка Антоніна поринула у смуток, розмовляючи з його портретом, готуючись відзначити свій 63 день народження без нього.

Їхні плани відсвяткувати разом змінилися сумом , коли вона зіткнулася з реальністю його відсутності.

Її дочка зателефонувала, щоб відвідати її, і пообіцяла зайнятися організацією майбутньої поминальної служби. Незважаючи на підтримку дочки, Антоніна боролася з самотністю та порожнечею, яку залишив її чоловік Степан.

Поки вона займалася готуванням і наводила лад, приїхав її син Вадим з продуктами, щоб ненадовго відволіктися.

Між ними відбулася коротка, звичайна розмова, що підкреслила глибоке почуття втрати Антоніни і рутину життя.

Накриваючи стіл новим посудом для поминок, Антоніна виявила подарунок від Степана – сучасний телефон, який він купив їй на день народження, з серцевою запискою.

Це нагадування про його кохання стало невеликою втіхою серед її горя. На поминальній службі зібралися рідні та друзі, щоб поділитися спогадами та знайти втіху.

Після відходу гостей Антоніна міркувала про свій міцний зв’язок зі Степаном, відчуваючи його присутність уві сні і знаходячи втіху в спадщині їхнього спільного життя та любові.

На самоті вона подякувала Степану за подарунок до дня народження і з нетерпінням чекала можливості провести час з онуками, відчуваючи підтрику сім’ї та міцні зв’язки любові та пам’яті.