Чоловік доньки – дрібний скандаліст. З тих, хто через п’ять копійок у магазині всім нерви вимотає, витративши на це кілька годин. Через свій характер жоден нормальний роботодавець його довго тримати в себе не хоче – стусан і в добру дорогу. За рік він змінив п’ять місць роботи! А дочка чоловіка все захищає, каже, що він просто з характером.

Два роки минуло, як вони розписалися. Мені майбутній зять не подобався. Якийсь він нудний, до слів чіпляється, губи надуває не по ділу, скандалить на рівному місці. Усюди йому мерехтить утиск його прав, скрізь він готовий бігти скаржитися або позиватися. Дуже неприємний тип.

Доньці я вказала на ці моменти у характері її майбутнього чоловіка, але вона проігнорувала. Я ж не можу їй свою голову приставити, нехай живе своїм розумом. Я думала, що може він у сім’ї по-іншому поводитися буде, але ні. Такі ж причіпки, скандали ні з чого, скарги. Мені дзвонив, щоб на доньку поскаржитися, поки я його лісом не послала. Досі зі мною не розмовляє – образився.

Найгірше, що з таким характером він і на роботі не затримується. Кілька місяців пропрацює, керівництво його ближче розгляне, а потім виганяє. Це тільки наш наречений думає, що на нього управи немає, а за фактом, як то кажуть, була б людина, а стаття знайдеться.

Ось звільнять його з роботи, а він потім місяць у дочки на шиї сидить, поки шукає роботу. Дочка заробляє небагато, але й за орендовану квартиру треба заплатити, і жити на щось, їсти, їздити. Так вона потайком від чоловіка понаводилася у нас із батьком грошей позичати.

Скільки разів я їй казала, щоб вона придивилася до свого дива у пір’ї. Там із цінностей лише гонор.

– Ма, він не скандаліст, він чоловік із характером, – переконує мене дочка. – Кому сподобається, коли його дурять? Нікому, тільки багато хто мовчить, а мій чоловік ні, він свої права захищає.

Нещодавно зять у черговий раз у пошуку справедливості втратив роботу. О, причина грандіозна – його попросили доробити звіт, а він не встигав до кінця робочого дня. На виході його начальник зупинив, спитав про звіт. Зять йому й заявив, що переробляти не збирається. Йому мирно пояснили, що переробки враховуються у зарплаті.

Ось нормальна людина пішла б і зробила. Там роботи було ще хвилин на п’ятнадцять. Так він почав вимагати від начальника розпорядження, що той працював понаднормово, а отже, має отримати надбавку до зарплати. Розпорядження робити довше, ніж звіт.

Начальник подивився, плюнув, сам доробив звіт, а на ранок нашому “чоловікові з характером” запропонували написати за власним. Інакше обіцяли зібрати атестаційну комісію та звільнити вже за невідповідністю. Тут наш аматор справедливості язик в одне місце засунув і пішов звільнятися. Що працівник із нього не дуже, він і сам розуміє.

А я була готова згоріти від сорому, коли слухала цю історію. У цю компанію чоловік його влаштував, бо дочка дуже просила допомогти. Мені знайома коли все це розповідала, я зареклася із зятем взагалі якісь справи мати.

Дочка на нас із батьком образилася. Вона вважає, що ми могли б попросити, щоб зятя не звільняли, але цього ми робити не стали. Тепер з нами не спілкується не лише зять, а й дочка. Хоча єдиний, хто винен у цій ситуації, це скандаліст зять.

КІНЕЦЬ.