Мене звуть Олена, і я хочу поділитися своєю не дуже веселою історією. Я вийшла заміж за Ігоря у 29 років, у нього це вже другий шлюб.

Дітей від першої дружини не було – вона не могла народити через проблеми зі здоров’ям. Але розлучилися вони не через це, а тому, що колишня постійно зраджувала і вела досить розпусний спосіб життя. Але не мені її судити, звісно.

Так ось, одружилися ми, коли мені було 29, а Ігореві вже 31 рік. За рік з’ясувалося, що я вагітна, і в нас народився Тарасик. Нині нашому синочку вже майже три роки.

Я працюю ріелтором, а чоловік охоронцем у приватній фірмі добу за дві. У нас є квартира та дві машини, все “як у людей”. Але є дещо, що мене справді непокоїть.

Ігор має молодшу сестру Оксану. Зараз їй 26 років, вона заміжня і у неї теж є син – Олежка трьох років. Так от бабуся – Ганна Сергіївна, мама мого чоловіка, чомусь зовсім не любить нашого сина. Коли треба посидіти з малюком Оксани, вона завжди готова – і вдень, і вночі. І на день і на тиждень, хоча сестра чоловіка не працює і весь час удома.

А коли нам потрібна допомога, до того ж досить рідко, вона постійно відмовляє. То в неї голова болить, то час їхати на дачу, а одного разу навіть сказала: “А навіщо ви його народжували, раз виховувати не хочете”.

Відносини в сім’ї у нас хороші: на всі свята та часто на вихідні ми приїжджаємо на сімейні обіди до батьків чоловіка. Ніхто і ніколи не лається, даруємо подарунки один одному. Але коли справа стосується нагляду за моїм синочком, то свекруха відразу стає грубою і відмовляє.

Останній випадок взагалі засмутив. У мене дуже сильно болів зуб, я попросила посидіти з малюком кілька годин, поки з’їжджу до лікаря. Чоловік був на зміні та не міг допомогти.

Так ось Ганна Сергіївна, яка сама дала мені номер перевіреного стоматолога і всіляко підтримувала телефоном, знову відмовила у нагляді за онуком. При цьому Олежка був у них, а діти дуже дружать і люблять грати разом.

У результаті довелося викликати терміново няню та довіряти дитину чужій людині. Я ж могла привезти і забрати сина, їй би навіть їхати нікуди не довелося. Причому дідусь – батько Ігоря завжди радий Тарасику, але не сміє сперечатися з дружиною і завжди каже: “Обговоріть з Ганною Сергіївною, будь ласка”.

Що мені робити, я намагалася якось порушити цю тему, з’ясувати в чому проблема, але свекруха просто каже, що я все вигадала. Але це ж статистика: за останні три місяці Олежка був у них 9 разів на 1-3 дні мінімум (це я по фотках свекрухи в соцмережах побачила), а Тарасику вона не взяла жодного разу.

У мене через це зірвалося дві угоди через перенесення часу, а також недавно довелося викликати няню.

Коли ми поруч, вона грає з обома онуками, спілкується, все абсолютно нормально – немає жодної агресії чи зневаги до мого сина. Але взяти його на вихідні, щоби ми з чоловіком банально провели пару годин разом – вона не хоче.

Я постійно нервуюсь, коли доводиться залишати Тарасика з чужими людьми. Моя мати живе далеко і не може нам допомогти. Як мені бути? Мені не потрібно “скидати” дитину на свекруху на постійку, але хочеться знати, що про мого сина подбають родичі, якщо потрібно.

Я навіть не хочу думати про те, що буде, якщо зі мною щось станеться. Вона і тоді не допомагатиме.

Говорила із чоловіком на цю тему кілька разів. Він погоджується, що щось не так. Але не бачить проблеми найняти няню, раз бабусі “не хочеться напружуватися”.

Я навіть один раз приїхала до них у гості з Тарасиком, мені зателефонував клієнт і терміново викликав на об’єкт. Справ було на 2-3 години максимум, дідусь сказав, що вони “звичайно” посидять із онуком.

Але поки я одягалася, вийшла свекруха і з’ясувалося, що вони мають “термінові справи”. Хоча передбачалося, що ми проведемо весь день і вечір разом. Мені прикра і незрозуміла така поведінка. У чому причина не розумію.

КІНЕЦЬ.